Докуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доку́чити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, докучать, докучить, досаждать, досадить. Мухи йому не докучають, бо тоді ще ніяка нужа не буває. А старший хлопчик лазить, голосить та докуча матері. Та вже ж мені та докучила та чужая та сторононька. Біда докучила. Я стала докучати своїй матері, щоб дула мені їсти. Также безлично. Повернусь на другий бік, або що, бо вже докучило одним боком лежати.
Забиття́, -тя́, с. Убійство.
Заска́би́ти Cм. заскаблювати.
Надаре́мне нар. Напрасно, тщетно.
Напосіда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. напосі́сти, -ся́ду, -деш, гл. Насѣдать, насѣсть, налегать, налечь, настаивать, настоять. Тоді б ми з москалем так на злочестиві костьоли напосіли, як ляхи на наші благочестиві церкви. Я таки на нього напосяду, то він оддасть.
Поопухати, -хаємо, -єте, гл. Опухнуть (во множествѣ).
Почутка, -ки, ж. Слухъ, молва. Пішла почутка, що у панів людей царь одбере.
Спильна нар. Пристально. Спильна на синєє море собі поглядає. Ум. спильненька.
Уплисти Cм. упливати.
Шо мѣст. = що. Не все ж Біг дарує, про шо люд міркує.
