Виходити, -джу, -диш, гл.
1) Исходить. Всі лужечки виходила. Багато світу виходила.
2) Достичь, добиться хожденіемъ. Ходив три дні, та виходив злидні. Дай руками, а не виходиш ногами. Три дні ходив Антосьо по селі і виходив аж три злоти.
3) Проходить. І де ти, Чіпко, ходиш? де ти бродиш?:.. Ось до якої пори виходив.
Жат́и Ii, жму, жмеш, гл. Жать, сжимать. Як є, так жму, а нема, так жду. Снопочок нажала, к серденьку прижала. Жми, жми, моє серденько.
Каптурчик, -ка, м. Ум. отъ каптур.
Кілька, кільки и кілько, нар. 1) Сколько. Кілько смаку, тілько й гріху. Хоч кільки молися, з біди не вимолишся. 2) Нѣсколько. Од вулиці поодрізнювались кілька пар хлопців та дівчат. Я кільком казав — коли не хотять. То хустку купила, то сорочок справила кільки. Сила одного чоловіка або кількох людей.
Напли́нути, -ли́ну, -неш, гл. = напливти.
Подала, -ли, ж. Замужняя женщина, любезничающая съ парнями.
Порозшматовувати, -вую, -єш, гл. Разорвать на куски (во множествѣ).
Сплескати, каю, -єш, гл. Сплющить.
Цаністра, -ри, ж. = таністра. Ум. цаністерка.
Чоловік, -ка, м. 1) Человѣкъ. Перелічив — аж сорок чоловіка. Оце вже стало їх шість чоловіка. 2) Вообще мужчина. Ляхи так одуріють, що жінки між ними стануть розумніші од чоловіків. 3) Женатый человѣкъ. Діди з чоловіками поділились на гурточки. В правім притворі стояли чоловіки та парубки; в лівім — діди, на середині — малі хлопці, а в бабинці — молодиці та дівчата. 4) Мужъ. Чоловік умер, двоє діток мені покинув. 5) Мужикъ, крестьянинъ. Доля... як лихоманка, не розбіра, на кого насіпається: чоловік, чи пан — їй все однаково. Пан — не пан, чоловік — не чоловік. 6) О волкахъ: штука. Шість чоловіка вовків як нап'яли одного зяйця. Ум. чоловічок, чолові́ченько. Іде чоловічок такий маленький. Ласкат. чолові́ченько употребл. преимущ. въ значен. 2 — 4 и особенно въ послѣднемъ. Дивітеся, чоловіченьки, які в мене черевиченьки. Увійшов хазяїн: «Здорова, жінко моя люба!» — Здоров, чоловіченьку!
