Біляк, -ка, м. 1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. 2) Родъ грибовъ. Як загадав боровик.... ой тим білякам да на войну йти. 3) Бѣлякъ-заяцъ. 4) Родъ черешенъ. 5) Встрѣчено только въ думѣ «Про Самійла Кішку»: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. Значеніе неясно. переводить: «козаки, не вступившіе еще въ товариство, т. е. не посвященные въ званіе лицаря славнаго войска запорожскаго»; «козаки, ходившіе въ бѣлой одеждѣ». Кулишъ понимаетъ это слово въ смыслѣ простой, рядовой козакъ. «Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?» — З отамання. 6) Горшокъ безъ глазури изъ бѣлой глины.
Випрясти Cм. випрядати.
Ло́вко нар. Хорошо; красиво.
Ме! меж., выражающее блеяніе овцы. Прийде коза до воза да й скаже: ме! Ні ґу, ні ме. Ничего не можетъ сказать.
Підпилок, -лка, м. Напильникъ.
Посельство, -ва, с. Посольство.
Пропразникувати, -ку́ю, -єш, гл. = просвяткувати.
Роздражнювати, -нюю, -єш, сов. в. роздражнити, -ню́, -ниш, гл. Дразнить, раздразнить.
Трудящий, -а, -е. 1) = трудячий. А трудяще, а чепурне, а роботяще. Трудящий шукає долі, а доля шукає трудящого.
2) Трудовой, заработанный трудомъ. Трудяща копійка годує довіку.
Угороджувати, -джую, -єш, сов. в. угороди́ти, -джу́, -диш, гл. Вонзать, вонзить, запускать, запустить (когти). Та вгородила в своє серденько гострий ніж. Немов хто гострий ніж угородив у серце старій Мотрі.
