Блюзник, -ка, м. Богохульникъ, кощунъ.
Вербувати, -бу́ю, -єш, гл. Вербовать. Ой цісарю, цісаричку, чому нас вербуєш? Ой як же нас вербували, злоті юри дарували; а як же нас звербували, то в кайдани закували.
Зави́дно нар. Завидно. Завидно, що в шось видно.
Квок! I меж. = кво. Ходить квочка коло кілочка та все квок, квок!
Кушпелити, -лю, -лиш, гл.
1) Пылить 2) Дымить. А він як запале ту гаспидську шпарку та все кушпелить, усе кушпелить, усе смале.
Неосяжний, -а, -е. 1) Необъятный.
2) Недостижимый.
Святенниця, -ці, ж. Святоша. То святенниця ота черниця: було раз-у-раз Богу молиться та усе було каже: «хазяйство — про життя наше, а письмо святе — то про Бога, про душу».
Умисел, слу, м. Мысль. Став лях бутурлак дорогії напитки пити-підпивати, стали умисли козацьку голову клюшника розбивати.
Худобство, -ва, с. Бѣдность, убожество.
Щипанка, -ки, ж. Особый родъ мережок.