Відвойовувати, -вую, -єш, сов. в. відвоювати, -воюю, -єш, гл. Отвоевывать, отвоевать, добыть силой. Я вас навчив би боронити що одвоювали вам козаки! — Який гаспид одвойовував нам наше добре, опріч нас самих. Царь іде войною на цього самого царя, шоб відвоювати у його другу дочку. Я тебе від смерти відвоював.
Ґузелець, -льця, м. = Ґалиця, Pelias berus.
Зріти 2, зрю, зриш, гл. Видѣть. Мусить всяк чоловік зріти, що недовго тут жити.
Кривоприсяжство, -ва, с. Ложная прися га, клятвопреступленіе.
Охвицини, -цин, м. мн. Флигель.
Палахкотіти, -чу́, -тиш, гл.
1) Горѣть, вспыхивая. Свічка палахкотить.
2) Пышать, обдавать жаромъ, пылать. Дитина така гаряча, так і палахкотить від неї. Най погляну на ті личка, що палахкотять.
Підпертя, -тя, с. Поддержка, помощь. На підпертя його убозтва.
Поневірнити, -нію, -єш, гл. Сдѣлаться хуже. Поневірніли воли.
Попідсмикувати, -кую, -єш, гл. Поддернуть, подобрать (во множествѣ).
Примучити Cм. примучувати.
