Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Доморо́бний, -а, -е. Домашняго издѣлія.
Зубожіти, -жію, -єш, гл. Обѣднѣть. І чи я ж сьогодня всиротіла? Чи се тепер тільки зубожіла. МВ. ІІ. 105.
Лущи́ця, -ці, ж. Ум. отъ луска. Ч. IV. 369.
Ма́зальниця, -ці, ж. = мазільниця.
Означати, -ча́ю, -єш, сов. в. означи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) = значи́ти, позначити. Ввесь поїзд наш (весільний) означений, а наш князь не означен. Де б його таку швачку обиськать, щоб його означить? Грин. III. 433. 2) Только несов. в. Значить, означать. Що воно означа, нехай письменні розберуть. Стор. МПр. 167.
Політниця I, -ці, ж. Работница, нанятая на лѣто. Нѣжин. у.
Поперемовляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и перемовити, но во множествѣ.
Поперхливий, -а, -е. Вспыльчивый, запальчивый. Вх. Лем. 454.
Пшеничише, -ща, с. Нива, съ которой снята пшеница.
Усилятися II, -ляюся, -єшся, гл. Навязываться. Не кличуть нас на хрестини, то ми й не всиляємось.