Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безнадія, -дії, ж. = безнадійність. Св. Л. 128. В очах безнадія світиться. Св. Л. 215.
Гуркотли́вочка, -ки, ж. Ласкат.: воркующая. Чи забула, голубонько-гуркотливочко, чого бігла сюди? МВ. ІІ. 114.
Дім, до́му, м. Домъ. Згода дім будує, а незгода руйнує. Ном. № 3280. Бо́жий дім. Церков. 6. Чужі, брате, сестри з дому Божого йдуть. Макс. (1849). 10. До-до́му. Домой. Ум. Дімо́к, до́мик, домо́к, до́мичок, домо́чок. Мав собі домочок і садок. МВ. І. 17. Домичок в неї біленький. Чуб. V. 328.
Перезімча, -чати, с. Перезимовавшій теленокъ. Вх. Зн. 47.
Повідгороджувати, -джую, -єш, гл. Отгородить (во множествѣ). Повідгороджували свої городи. Харьк.
Попалати, -ла́ю, -єш, гл. Попылать.
Поскупіти, -піємо, -пієте, гл. Сдѣлаться скупымъ (о многихъ).
Проступати, -па́ю, -єш, сов. в. проступити, -плю́, -пиш, гл. 1) Проходить, пройти впередъ. Так тісно, що й проступити не можно. 2) Преимущ. сов. в. Провиниться. Я проступила Богу і людям добрим. Черк. у. Мабуть я грішник, або мій батько, або мати чим проступили, та на мені кара божа почувається. Г. Барв. 207.
Фарб'ярський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный красильщику. Желех.
Цьомкати, -каю, -єш, гл. О крапивникѣ: пѣть, кричать.