Відтикати Ii, -каю, -єш, сов. в. відтикати, -тичу, -чеш, гл. 1) Обдергивать, обдернуть. Відтич спідницю, бо ходиш підтикана як чапля. 2) — копи. Отмѣчать копны, втыкая въ нихъ палки?
Ґардува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Гатить, дѣлать запруду. 2) ? Як весло ґардує, то треба його плазом поставити й перестанеш.
Запа́хти, -хну, -неш, гл. Запахнуть. Запахли груші.
Іванішній, -я, -є. Относящійся къ дню св. Ивана. сіно іванішнє. Сѣно, скошенное въ день св. Ивана.
Калюжитися, -жуся, -жишся, гл. Купаться въ лужѣ. Ти його (порося) святити несеш, а воно ще таки калюжиться.
Нехарність, -ности, ж. Неопрятность, неряшливость, грязь.
Порохнявий, -а, -е. = порохнавий. Церква стара, аж поросла, аж порохнява.
Стовбур, -ра, м.
1) Стволъ, стержень растеній. Та в цій вербі верхівя хоч і зелене, а стовбур зовсім у середині згнив. Щось лізе вверх по стовбуру. Вівця гілляки обгризе з будяка, а стовбурі покида.
2) Неповоротливый, неловкій человѣкъ.
3) піти у стовбур. Расти въ стволъ; (о людяхъ) толстѣть. Буряк пішов у стовбур.
Торохта, -ти, ж. Сплетни. Я віри не діймав, як люде про неї торохту пустили.
Хаптурництво, -ва, с. Взяточничество, собираніе поборовъ.