Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дурно

Ду́рно нар. 1) Даромъ, безплатно, безвозмездно. Усім дівкам продає, своїй Домні дурно дає. Чуб. III. 210. 2) Напрасно, да ромъ. Жаль мені дівчиноньки, що журиться дурно. Мет. 22. Не дурно Івася Вдовиченка кінь по степу гуляє, видно нашого первого лицаря на світі немає. Мет. 421. Ум. дурне́нько, дурне́сенько.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 458.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУРНО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУРНО"
Бусьчиха, -хи, ж. Самка аиста. Був собі бусьок і бусьчиха, увили собі гнізденце. Фр. Пр. 128.
Гейсь! меж. Крикъ на воловъ: направо. Kolb. І. 65. Cм. гейс. Cм. ча.
Городи́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Городить, огораживать. Я такими дурнями тини городила. Чуб. V. 1114. Городив він раз із батьком хлів. Грин. І. 166. 2) Говорить вздоръ, городить. Старий говорить-городить, та на правду виходить. Ном. № 8676. Городить таке — ні літо, ні зіму. Говоритъ чепуху. Ком. Пр. № 780.
Жа́лувати, -лую, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Левиц. І. 64. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. Чуб. V. 383. 2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. К. ЧР. 411. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. МВ. ІІ. 81. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. Чуб. V. 182. 3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Макс. (1849), 113. Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. МВ. І. 7. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Рудч. Ск. II. 43. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Левиц. І. 61. Лихого нічого жалувати. Ном. № 3889. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Рудч. Ск. І. 13. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. МВ. ІІ. 100. 4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Ном. № 4618. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Чуб. V. 767. Ганна грошей не жалувала. Левиц. І. 57.
Кукібник, -ка, м. Рачительный, заботливый человѣкъ. Ум. кунібничок. Черниг. г.
Об'являтися, -ля́юся, -єшся, сов. в. об'яви́тися, -влюся, -вишся, гл. 1) Являться, явиться, появиться, обнаруживаться, обнаружиться. Вх. Лем. 441. Честь і слава Кийову й Дніпрові, коли об'явиться там новий филозоф. Левиц. Пов. 89. Святий Миколай об'явивсь до його стариком. Чуб. 2) Представляться, представиться, явиться. Як єсть у тій хаті відьма, вона тобі тії ж ночі сама об'явиться. Мнж. 139. Він пішов у те село, переночував у їдної баби і не знає, шо то його село і на другий день об'явивсь громаді. Чуб. І. 182. 3) Дѣлаться, сдѣлаться явнымъ. Нема бо нічого схованого, щоб не об'явилось. Єв. Мр. IV. 22.
Розвісити, -шу, -сиш, гл. 1) = розвішати. 2)вуха. Довѣрчиво слушать. Той бреше, а він уже й вуха розвісив. Зміев. у. 3) Снять повѣшенное. Їк він си завісив, то ніхто не знав, де він си дів та й ніхто го (Юду) не відвісив, не розвісив. Гн. II. 238.
Судський, -а, -е. = судовий. МВ. ІІ. 190.
Трухцем нар. Рысцой. Шейк.
Тятива, -ви, ж. Тетива. Наготує лук до бою, тятиву тугу натягне. К. Псал. 13. Лука він натягне золотого і трепетну стрілу на тятиву наложить. К. Дз. 58.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУРНО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.