Гаркавець, -вця, м. Картавый человѣкъ.
Зати́льний, -а, -е. Задній. Вийшла стара пані на затильні двері. Утікала Бондарівна затильними дверми.
Кватиря, -рі, ж. = кватира. Да й іди, мати, поскорій із хати! Да что й, мати, на ворота поглядаєш? Да чому й, мати, да кватирі не шукаєш? Мені звелів капраль іти на кватирю. Виглядає в кватирю, чи не йде ще мужик з поля.
Коповозиця, -ці, ж. = коповіз. Ночі не досипа, сам і скотина день і ніч тягає, — от як у жнива, або в коповозицю.
Марні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Чахнуть, худѣть, вянуть. Марніє та й марніє Парася моя. А щоб личко не марніло з чорними бровами, — до схід сонця в темнім лісі умийся сльозами.
Несвідомий, -а, -е. 1) Неизвѣстный, невѣдомый. Не діло мені овсі несвідоме. Голос... вливався в душу якимсь несвідомим щастям.
2) Не знающій чего. Вербує... кругом себе ватагу людей несвідомих речі і ширить між ними свої... мрії. К. КР. 36.
3) Безсознательный. Я вбачала в їй несвідомого поета.
Пужитися, -жуся, -жишся, гл. Щетиниться. Волосся і вус як щетина пужається.
Скотище, -ща, с. = скота. Вовче скотище.
Стромити, -млю, -миш, гл. = стромляти.
Сунець, -нця, м. Короткій отрубокъ, кусокъ бревна.
