Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дуплинавий

Дуплина́вий, дуплина́стий, дуплина́тий, -а, -е. Дуплистый. О. 1862. XI. 71. Грин. II. 310. Великий дуб, та дуплинатий, порохнею напхатий. Ном. № 6342. Чому дуба не рубати, бо дуб дуплинатий. Чуб. V. 901. Вона й сіла коло вербового кореня дуплинастого. МВ. І. 144.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 456.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУПЛИНАВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУПЛИНАВИЙ"
Болоночка, -ки, ж. Ум. отъ болона.
Відколуплювати, -люю, -єш, відколупувати, -пую, -єш, сов. в. відколупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Отковыривать, отковырять. Одколупали грудку (каші). Грин. I. 33.
Зду́мати, -ся. Cм. здумувати, -ся.
Крижавка, -ки, ж. Дикая крыжная утка. Cм. крижень.
Лайдак, -ка, м. Бездѣльникъ, мерзавецъ. Дала мене моя мати за лайдака, розійдеться худобонька хоть бы яка. Чуб. V. 210.
Милови́д, -да, м. Красавецъ? Г. Барв. 280.
Нахлестатися, -щуся, -щешся, гл. = нахлеськатися. Нахлещусь борщу. О. 1862. II. 39.
Рутвяний, -а́, -е́ = рутяний. Г. Барв. 248. Ой вяну я, вяну, як рутв'яна квітка. Чуб. V. 405.
Тилє, -ля, с. Тупое ребро ножа, ножницъ и пр., противоположное лезвію. Шух. І. 291, 153, 253.
Шпорих, -ху, м. = шпориш. Там за річкою, там за бистрою, там шпорихи з травою. Чуб. V. 221.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУПЛИНАВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.