Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дупельце

Дупе́льце, -ця, с. 1) Ум. отъ дупло. 2) Задній проходь, Netur loch. Поцілуй мене в дупельце, моє серце. Ум. дупе́личко.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 456.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУПЕЛЬЦЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУПЕЛЬЦЕ"
Безкосий, -а, -е. Не имѣющій косъ. Шейк. Безкоса дівка.
Ділі́ння, -ня, с. Дѣленіе, раздѣленіе.
Канути, -ну, -неш, гл. 1) Капать, течь. Держить палаш в правій руці, а з палаша кровця кане. Гол. Ой зоре, зоре! — і сльози кануть, — чи ти зійшла вже на Україні? Шевч. 403. 2) Исчезать. Зірочка покотилась, далі друга, третя — і поховались у синьому небі, мов у море канули. Кв. І. 28. Бідна ж моя голівонько! всі надії мої канули. Г. Барв. 85.
Кияхуватий, -а, -е. О просѣ: кияхувате просо — то просо, кисть котораго собрана вмѣстѣ, всѣ вѣточки прижаты. Мнж. 184.. Cм. кийкуватий.
Ланцюговий, -а, -е. Цѣпной.
Постеління, -ня, с. Тюфякъ, перина. Вх. Уг. 262.
Смітник, -ка, м. Мѣсто, куда сбрасываютъ соръ, мусоръ. Ум. смітничо́к. Найшла на смітничку ложку та в тин устромила.
Стовпований, -а, -е. . — невід Неводъ, въ которомъ составныя его части (плахти) прикрѣплены къ канату по своей длинѣ. Вас. 186.
Умовний, -а, -е. 1) Условный. 2) Сговорчивый, котораго легко уговорить.
Чотиріста числ. Четыреста. Янчар чотиріста. Макс.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУПЕЛЬЦЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.