Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дригавиця

Дригави́ця, -ці, ж. и пр. = дрігавиця и пр.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 442.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРИГАВИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДРИГАВИЦЯ"
Відгоряти, -ря́ю, -єш, сов. в. відгоріти, -рю, -риш, гл. Отгорать, отгорѣть. Уже на коневі і хвіст одгорів. Рудч. Ск. І. 118.
Домі́рний, -а, -е. Соразмѣрный. Черк. у.
Домоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Умолить. Не домолив його: хоче таки правити довг.
Жму́ття, -тя, с. соб. отъ жмут. Округ мене багато в'ялих квіточок жмуттям лежить. Г. Барв. 352.
Кашечка, -ки, ж. Ум. отъ каша.
Ключкувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) О зайцѣ: метать петли, умышленно запутывать дорогу, убѣгая, чтобы сбить гонящихся за звѣремъ собакъ. Желех. 2) Дѣлать увертки, увертываться. Желех.
Оперед нар. Передъ. Вх. Лем. 443.
Підсошок, -шка, м. Подпорка въ плетнѣ.
Пообвалювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и обваляти, обвалити, но во множествѣ.
Робачок, -чка, м. Ум. отъ робак.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДРИГАВИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.