Ганьбитися, -блюся, -бишся, гл.
1) Быть порицаему, хулиму, порицаться, хулиться.
2) Стыдиться.
Грапи́ня, -ні, ж. Графиня.
Заторохті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) = заторохкотіти. Заторохтів возом по бурку. 2) Быстро и громко заговорить. «Січовик! січовик!» заторохтіли молодиці. Тіточко, голубочко! — заторохтіла та, — пустіть її.
Кам'яниці, -ни́ць, ж. мн. = камениця 2.
Паруб'я, я́ти, с. = парубча. Пора нашим паруб'ятам селом мандрувати. У мене сини паруб'ята.
Поросхилювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и росхили́ти, но во множествѣ.
Пригнути Cм. пригинати.
Стальовий, -а, -е. = сталевий. В мене двері тисовії, в мене замки стильовії.
Фоснути, -ну, -неш, гл. Фыркнуть. Кіт фоснув.
Хлопець, -пця, м.
1) Мальчикъ. П'ятеро діток Бог дав: дві дівчини і три хлопці.
2) Подростокъ, юноша, молодой человѣкъ, парень; мн.: ребята. З Богом — не з хлопцем жартувати. Еней був парубок моторний, і хлопець хоть куди козак. Дівчата ж із хлопцями начали гулять. У ліс, хлопці! Хлопці-риболовці, удалі молодці, ви закиньте сітку через синє море.
3) Ученикъ у ремесленника.
4) мн. хло́пці. Родъ пантомимы съ куклами и музыкой; устраивается дѣвушками на рождественскихъ святкахъ.
5) Подпорка въ дышлѣ у воловьяго воза.
6) Штативъ, подставка для веретена въ видѣ четырехугольной рамки, когда съ веретена сматываютъ на клубокъ нитки. Ум. хло́пчик, хло́пчичок. В його двоє дітей зосталося: хлопчик і дівчинка. Cм. хлоню.