Вигулькнути, -ну, -неш, гл. Вынырнуть, внезапно появиться, внезапно выскочить. Вигулькнув із моря. Синій поломінь червонястий біга, хлипа, никає по грубці; то підскочить, то присяде, то знов вигулькне.
Драб, -ба, м.
1) Оборванецъ, бѣднякъ. босовикъ, босякъ. Мене мамка годувала, в папер обвивала, за богача 'ня строїла, а за драба дала, за пана ей обіцяла, — за жебрака дала.
2) Раст. Viola arenaria Dec.
Жаха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. 1) Пугаться, страшиться. Жахається і втікає, ні слова не сказавши парубкові. Про Київ не жахайсь, Волиня пригортайсь, а Покутя тримайсь. Отце жахається, як жид Христа. 2) Съ испугу вздрогнуть, особенно во снѣ. Зо сну жахається. І страху не раз набрався, аж крізь сон жахався. Улюбився у дівчину, що й зо сну жахаюсь.
Заране́нька, нар. Ум. отъ зарані́.
Зітка́ти, -тчу, -тче́ш, гл. Соткать. Стьожки, зітканії з кришталевих ниток.
Латаний, -а, -е. Покрытый заплатами. Лучче своє латане, ніж чуже хапане. Латану свитину з каліки здіймають. Батько каже: не поїду: в мене сани не латані. латаний талан. Несчастная участь. Ой тумане, тумане, — мій латаний талане! Чому мене не сховаєш оттут серед лану?
Носити, -шу́, -сиш, гл.
1) Носить. Хто ж тобі, моє серденько, обідати носив? Ой Василя, Василечка тихий Дунай носить.
2) Носить одежду, обувь.
Оберем, -му, м. = оберемок.
Прозивати, -ва́ю, -єш, сов. в. прозвати, -зву, -зве́ш, гл. Прозывать, прозвать. Не знає, як і батька її звуть і прозивають. Царські слуги прозвали його Незнайком.
Склярувати, -ру́ю, -єш, гл. Быть стекольщикомъ.
