Баламут, -та, м. 1) Возмутитель, нарушитель душевнаго покоя, обольститель. Баламуте всього світа, баламутиш мої літа: як приїдеш, мене любиш: як поїдеш, то й забудеш. 2) Знахарь. 3) Рыба: макрель, Scombres scombrus.
Бідняство, -ва, с. = бідність = біднівство. Дома він кинув таке бідняство, а застав — уже ї всьо.
Бутурма, -ми, ж.
1) = здирок. Cм. бурда.
2) Обрѣзки мездры, склеенные и спрессованные въ листы, — употребляются для каблуковъ въ простыхъ сапогахъ.
Ґала́нки, -ків, м. мн. Подштанники.
До́щик, -ка, до́щичок, -чка, м. Ум. отъ дощ.
Зато́н, -ну, м. Разливъ, вода затопившая землю. І хоч затони вод усю країну піймуть, не дійдуть до його, стоятиме на суші. Настала ж провесень і воду скрізь пустило... По-над затонами зібралося село. Ховавсь по пущах, нетрях і затонах.
Мо́вка, -ки, ж. Ум. отъ мо́ва.
Ночліжанин, -на, м. = ночліжник. По над шляхом ночліжане чумаки постали. Полягали та й не спали, мовчки сумували.
Погорілець, -льця, м. Погорѣлецъ. Погорілець хліб ззів, а солому спалив.
Упливовий, -а, -е. Вліятельный.
