Відстобу́рчити. Cм. Відстобу́рчувати.
Гаптарь, -ря, м. Золотошвей.
Забуча́віти, -вію, -єш, гл. Затвердѣть (о почвѣ).
Задрі́панка, -ки, ж. Забрызганная грязью; неряха. А ти, задріпанко, шинкарко, перекупко п'яна.
Засту́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. застуди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Простуживаться простудиться. Трошки застудився та й занедужав.
Клюхта, -ти, ж. Паяльная трубка (у трубочниковъ).
Особний, -а, -е. = особий.
Покаляти, -ляю, -єш, гл. Запачкать. На ніч треба хату мести: як прийде Мати Божа з атолами, то шоб ніг не покаляла. Ой устели, молода дівчино, рушничками двір, щоб не покаляв червоних чобіток, золотих підків.
Прасунок, -нку, м.
1) Скорбь, огорченіе, безпокойство. Ой не услишай, Господи, клятьби моєї, що я своїх синів кляла-проклинала: у своїй голові великий прасунок мала.
2) Хай йому прасунок! Чортъ съ нимъ. Нехай йому лихий прасунок, як голодом нам помірать.
Хвоїти, хвою, -їш, гл. Бить дозою. Як почне її хвоїть, примовляючи: було не савити, не варварити.