Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Біднішати, -шаю, -єш, гл. = біднійшати.
Виліт, -ту, м. 1) Вылетъ. 2) Отлетъ. Соколонько та на вилеті, козаченько та на виїзді. Мет. 179.
Доли́зувати, -зую, -єш, сов. в. долиза́ти, -жу́, -жеш, гл. Долизывать, долизать.
Дуже нар. 1) Очень. Да чиста панна сина породила, да в Офлейовим місті дуже рано. Чуб. ІІІ. 328. Ні, братця, тепера дуже й дуже лучче стало нашому братові. Харьк. 2) Сильно, очень. Ой, милий друже, люблю тебе дуже. Мет. 239. І росли води, і прибували дуже на землі. Св. П. 1 кн. Мус. VII. 18. Його дуже вдарено. Харьк.
Души́ти, -шу, -шиш, гл. 1) Душить, давить. 2) Давить, жать. Взяла за маленький палець та й душить його помаленьку. 3) Давить, притѣснять. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди (на Запоріжжа) втікав щонайкращий люд з городів. К. ЧР. 89. 4) души́ти копійчи́ну. Беречь деньги, скупиться. Батьки в поповичів народ все скупенький, що душать копійчину. Св. Л. 136.
Зазива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зазва́ти, -ву́, -ве́ш, гл. Зазывать, зазвать. У світлиці кам'яниці зазивала. Дума.
Скамна, -ни, ж. Скамья? Столъ? Говорила сестра із сестрою, сидячи за скамною. Мет. 221. Cм. скам'я.
Учепистий, -а, -е. Привязчивый, навязчивый. Ну та й учі'пистий хлопець; на улицю як вийдеш, то й не одстане. Черн. г.
Чом, чому, нар. 1) Отчего, почему, зачѣмъ. Чом ти не прийшов учора? Харьк. Чом ти не косиш свого проса? Рудч. Ск. І. 54. Коли зле гадаєш, чом Бога благаєш? Ном. Чому чорт мудрий? — Бо старий. Ном. № 8677. Воли мої половії, чому не орете? Н. п. чому ні? А почему-же? Конечно да! Нема слуги. Чи не дасте ви мені яку з ваших? — Чому ні? Беріть собі, котру схочете. МВ. ІІ. 33. чом таки. Почему же, почему бы. І справді, чом таки не скажеш людям, Марусе? озвалась я до неї. МВ. ІІ. 89. 2) Чому. Дат. пад. отъ що.
Чортисько, -ка, м. Ув. отъ чорт.