Величати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Один одного звикли добродіями величати.
2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Дурня багатого всі величають. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи.
Відліч, -чі, ж. Вычитаніе. . Одліччу.... зветься справа, що нею одно число одлічується від другого, або зменшується другим.
Гамалик, -ка, м. Задняя часть шеи. Козаки сами там пораються, а нашому брату дають оглоблею по гамалику.
Заїжджа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = заїздити. Ото та дівчина росте, а царевич усе заїжджає, як на охоту приїде.
Карб, -бу, м.
1) Нарѣзка, зарубка, рубець, мѣтка. Переносно: слѣдъ, воспоминаніе перенесеннаго. В короткий вік мій багато карбів лягло на мойму серці.
2) Вырубка въ бревнѣ поперегъ, на половину толщины, для закладки въ нее другого бревна.
3) Бирка, счетная палочка. на карб узяти. Поставить въ счетъ. Ум. карбе́ць, карбик, -карбичок.
Роскукарікатися, -каюся, -єшся, гл. О пѣтухѣ: раскричаться.
Рядитися, -джу́ся, -дишся, гл. Собираться, готовиться. Пріч рядися, а хліб сій.
Супротивний, -а, -е. Противный, идущій напротивъ. А із низу буйний вітер повіває, а по Чорному морю супротивна хвиля вставав.
Удатне нар. Удачно. Проміння там то вдатне змальовано.
Хосний, -а, -е. Полезный.