Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

допіро

Допі́ро, допі́ру, нар. Теперь только, лишь только, только что. Драг. 44, 45. Грин. ІІІ. 360. Чуб. II. 45. Чого я тужу, чого я нужуся? Чого я допіро плакати учуся? Чуб. 450. Радий, наче допіро народився. Рудч. Ск. II. 160. Повів їх до клуні і дав їм по копі: Богові копу, Петрові копу і Павлові копу, та й допіру дає їм пообідати. Чуб. III. 157. Ми оце допіро приїхали. Уман. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 423.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОПІРО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОПІРО"
Верства, -ви, ж. 1) Верста. Прибігають до царевого дому.... верстов за п'ять. Рудч. Ск. І. 105. У доброго коня не довгі верстви. Ном. № 11385. 2) Верстовой столбъ. З Береслава до Перекопу все мальовані верстви. Рудч. Чп. 155. Понаставляли тут верстів що й розминуться трудно. Ном. № 6595. 3) Слой земли, сноповъ; рядъ вѣтвей на деревѣ, находящихся на одной высотѣ. Мнж. 177. Шух. І. 175. Треба ще положити одну верству, а тоді вже вершити стіг. Харьк. 4) Слой, классъ, кругъ (общества). Це люде однієї верстви з вами. Левиц. І. 5) Возрастъ. Цей дід однієї зо мною верстви. Рк. Левиц. І з менчої верстви вчаться всі. Уманск. у.
Видох(Ну)Ти, -хну, -неш, гл. Передохнуть. Гей! шоб ти йому видохла, сучого сина худобо! Рудч. Ск. І. 194.
Допа́лювати, -люю, -єш, сов. в. допали́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Дожигать, дожечь. 2) Докуривать, докурить.
Крет, -та, м. = кріт. Вх. Лем. 428.
Луза́тися, -заюся, -єшся, гл. Лущиться. Сире насіння погано лузається. Чернигов. у.
Ляшкова́тий, -а, -е. Ополячившійся. Либонь ви, куме, ляшковаті, що так за панів тягнете. Подольск. г.
Попряди, -дів, мн. = попрядки. Прийде до її кума на попряди. О. 1862. І. 73.
Семидільниця, -ці, ж. Дѣлающая за разъ нѣсколько дѣлъ. Грин. III. 109.
Уробляти, -ляю, -єш, сов. в. уробити, -блю, -биш, гл. 1) Вдѣлывать, вдѣлать, вставлять, вставить. 2) Дѣлать, сдѣлать, нарабатывать, наработать. Во которий чоловік теє уробляє, повік той щастя собі має. АД. І. 187. Літом і мале піде, то вробить. Ном. № 551. Як ручки вроблять, так спина й зносить. Грин. II. 310. Піду додому, мо що небудь до вечора вроблю. Рано вставши, багато вробиш. Грин. І. 239. Пішов.... на поле подивиться, що вона вробила. Рудч. 3) Дѣлать, сдѣлать, смастерить. А вробимо топірчики та з самої сталі. Гол. І. 164. 4) Воздѣлывать, воздѣлать, обрабатывать, обработать. Тут які рівненькі ріллі, — не так, як у нас. — Е, бо лучче вроблено. Новомоск. у. 5)у що. Запачкивать, запачкать, загадить во что. Ото як уробила рукав у сажу. 6) вробити волю. Исполнить желаніе. Мила волю уробила: главку йому поїскала. Гол. I. 84.
Шпантолити, -лю, -лиш, гл. Готовить, стряпать. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОПІРО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.