Бердов, -ви, бердова, -ви, ж. = берда.
Бескеття, -тя, с. соб. Обрывъ, обрывы, овраги. Он дивіться, яке бескеття ліворуч від дороги.
Брехачка, -ки 1), об. Лгунъ, лгунишка, лгунья. А всі дівки як панянки, лиш одна брехачка. Старая собачка панськая брехачка.
2) ж. Раст. Bellis perennis.
Дзи́нґель, -ля, м. 1) пт. щегленокъ, Fringilla carduelis. 2) Раст. Angelica silvestris. Cм. Дзенґель.
Заголо́вний, -а, -е. Заглавный.
Запоро́шувати, -шую, -єш, сов. в. запороши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Начинать, начать пылить, сыпать (о снѣгѣ и пр.). Сніг то запорошить, то перейде, то знов запорошить. I2) Запыливать, запылить, запорошить. Перед нею став і сам Опанас, але не запорошеним ратаєм. 3) О глазѣ: засорять, засорить. Не дивись високо, бо запорошиш око.
Кущ, -ща, м.
1) Кусть. Коло білої хатки червоніє рясне вишеннє, чи високий кущ калини стріху підпірає. Цвів кущ панської рожі. Тоді ляхи догадливі бували, усі по лісах, по кущах повтікали.
2) = кущанка.
8) Группа. Трохи далі — на белебень — стоїть кущ вітряків, обвішавши крила. Ум. кущик. А в городі... два кущики пижма. І кущики вишукує травиці. Бере баба грибки, коли дивиться — у кущику гніздечко.
Навле́жачки нар. Лежа, въ лежачемъ положеніи.
Почавчити, -чу, -чиш, гл. = почавити. Пачавчили ягоди.
Прилука, -ки, ж. 1) Присоединеніе. 2) Полянка среди лѣсовъ. Норови і воли пасуть прилуками. мн. прилуки. Поперемѣнно то лѣсъ, то поле. 3) Названіе города: Прилуки. Славен город Біла Церква, славніша Прилука.
