Відходити 1, -джу, -диш, сов. в. відійти, -дійду, -деш, гл. 1) Отходить, отойти; уходить, уйти. Відійшли козаченьки від села за милю. Треба одійти од ями, щоб гаразд її перескочити. Було бо багато, що приходили і відходили. Незабаром молодий з своїми одходить до себе на обід. 2) Умирать, умереть, отходить, отойти. Твоя душечка одійшла з його поглядом. Также и о животныхъ: Корова заслабла та через чотирі дні й одійшла. 3) Кончаться, кончиться. Покіль воду принесла, то й вечеря одійшла. Косовиця ше не одійшла. Поки одправа в церкві одійде. 4) Поправляться, поправиться, оживать, ожить. Чує Марина, що вона оживає, молодіє, одходить. Дуб усох, та відходить од коріня. 5) Приходить, прійти въ чувство. Поблідши, ніби неживая, упала дівка на рундук. Хоч одійшла вона, та знова зомкнула очі. 6) Переставать, перестать сердиться. Иноді траплялось, що він її дуже налає..., дак послі, як одійде, пестить було її всяк. Также відійти від серця. Я такий, паничу, хоч який сердитий, то зараз одійду від серця свого. 7) — кого. Бросать, бросить, покидать, покинуть кого. Спи, дитятко! Колишу тя, як мі заснеш, одійду тя, поставлю тя під липками, сама піду з козаками. — Не одходи мене, мати! хто ж мя буде колисати?
Дремлю́га, -ги, ж. Птица козодой, Carrimulgus europaeus.
За́щіпка, -ки, ж. Крючокъ дверной. Мене мати гулять не пускала, да в комору да зачиняла, трома защіпками да защіпала. Ум. за́щіпочка. Защіпочка , хороша.
Лу́згати, -гаю, -єш, гл. = лузати.
Маму́лити, -лю, -лиш, гл. Пачкать, гадить.
Покорчувати, -чую, -єш, гл. Покорчевать.
Прилука, -ки, ж. 1) Присоединеніе. 2) Полянка среди лѣсовъ. Норови і воли пасуть прилуками. мн. прилуки. Поперемѣнно то лѣсъ, то поле. 3) Названіе города: Прилуки. Славен город Біла Церква, славніша Прилука.
Проколихати, -шу́, -шеш, гл. Покачать. Повішу ще тії рукава — хай вітер проколише.
Розбештатися, -таюся, -єшся, гл. Разбаловаться, развратиться.
Супокій, -кою, м. Спокойствіе, покой. Святий супокою! гаразд із тобою. Не сам же я плачу, плачуть чорні очі, нема супокою а ні вдень, ні вночі.
