Верстовий, -а, -е. Верстовой. — шлях. Столбовая дорога. На верстовім шляху в полі корчма під вербою.
Дрімни́ці, -ни́ць, ж. мн. = дрімки, дрімливиці. А соньки в головоньки, а дрімниці в очиці.
Завідь, -воді́, ж. Въ выраж.: чо́боти зши́ти під за́відь, т. е. такъ, что каблукъ пришить дратвою, образующею рубецъ сверху надъ каблукомъ.
Лу́щик, -ка, м. 1) = лусканець. Глянь, які оріхи — сами лущики. Cм. лущак. 2) Ленъ-текучка, головки котораго, созрѣвъ, сами лопаются, роняя сѣмя.
Недокурок, -рка, м. Окурокъ.
Ордань, -ні, ж.
1) Рѣка Іорданъ. Ой на річці, на Ордані пливе образ, виринає.
2) Мѣсто освященія воды на Крещеніе, а также и самое освященіе.
3) Изображеніе креста, дѣлаемое на праздникъ Богоявленія Господня. Дяк пише крейдою на дверях велику ордань... з Одамовою головою внизу.
Покачати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Покатать. Глянь, як кішка: покачав лапкою клубок та й кине, а тоді знов.
2) Покатать (бѣлье). Покачай сорочки.
3) Раскатать тѣсто. Покачай коржі.
4) Повалять. Собака не ззість, не покачавши.
5) О бѣшеной собакѣ: свалить и покусать (собаку). Як собаку покачає дурна собака, то та собака покусана біжить сама такого зілля шукати од сказу.
Росколюватися, -лююся, -єшся, сов. в. росколо́тися, -люся, -лешся, гл. Раскалываться, расколоться. Камінь.... росколовся надвоє.
Стрівожити, -жу, -жиш, гл. Встревожить.
Трюх-трюх! меж., выражающее бѣгъ рысью. От вовк мерщій до Бога — трюх-трюх, так біжить.