Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бздикнути, -ну́, -не́ш гл. одн. в. отъ бздикати.
Вициганити, -ню, -ниш, гл. Выманить; выклянчить.
Дрясува́ти, -су́ю, -єш, гл. Топтать. Ой як же вийшла Божая мати да на крижові стала: кулі вертала, кіньми дрясувала, воювати не дала. Млр. л. сб. 188. Cм. ґрасувати.
Жадати, -даю, -єш, гл. Желать, жаждать. Не той убогий, що мало має, а той, що багацько жадає. Ном. № 1617. Вставай, вірний козаче, давно моє серденько тебе жадає. Чуб. V. 54.
Кокати, -каю, -єш, гл. Стричь (преимущественно овецъ). Мнж. 182.
Кривити, -влю, -виш, гл. 1) Кривить. 2) Поступать несправедливо. Він первих вас за кривду покарає, дарма, що ви кривили за для ного. К. Іов. 28.
Небачний, -а, -е. = необачний.
Носорожець, -жця, м. Сказочная птица съ рогомъ на носу, погибшая во время потопа, такъ какъ она, полагаясь на свою силу, не захотѣла войти въ ковчегъ. Драг. 95.
Підбіг, -га, м. Насѣк. Bombyx rubi. (гусеница). Вх. Пч. І. 5.
Цокувати, -кую, -єш, гл. 1) Изумляться, остолбенѣвать. Вх. Уг. 274. 2) цоку́ють ко́ні. Лошади не хотять везти. Вх. Уг. 274.