Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бликати, -каю, -єш, гл. = блимати 1. Головешка ота довго буде бликати. Н. Вол. у. 2) = блимати 2. Так бликає на мене очима. О. 1862. V. 32. Чого ти своїми більмами так бликаєш? Канев. у.
Дарови́ця, -ці, ж. Даровое, доставшееся даромъ.
Забрюхна́тіти, -тію, -єш, гл. Забеременѣть. Забрюхнатіла дівчина, мені молодцю біда. Грин. ІІІ. 683.
Залу́бниці, -ць и залу́бні, -бень, ж. мн. = залу́биці. Подивлюся на подвір'є, — лише слід, де ковані залубниці стояли, де вороні коники ірзали, то ті ж мою Марусеньку взяли. Гол. II. 112.
Крій пред. = край. Ой там моя хаточка крій води. Макс.
Ма́чуха, -хи, ж. Мачеха. Горілка не дівка, а мачуха не мати. Ном. № 9378. Добре тому жити, в кого рідная мати, в мене молодої мачуха лихая. Чуб. V. 565.
Поздавати, -даю, -єш, гл. Сдать (во множествѣ). Поздавали хлопців у некрути. Богодух. у.
Приріст, -росту, м. Наростъ. Зміев. у.
Склівочка, -ки, ж. Стаканчикъ, склянка. Там склівочка з квіточками. Федьк.
Хус, -са, м. = хвус. Ото геть увесь лій вигорів у каганці, — зістався самий хус.