Богмитися, -млюся, -мишся, гл. = божитися.
Бульбашний, -а, -е. Покрытый пузырьками, пѣнящійся. Коряк жемчужно-бульбашної вип'є.
Двигті́ння, -ня, с. Сотрясеніе, дрожаніе.
Дже́нчик, -ка, м. Насѣк. = Дрік.
Земляни́й, -а́, -е́ 1) Земляной. Хиба нас розлучить сирая земля, заступ, лопата, земляна хата. 2) Земной. Честь Богу, слава на високім небі, а людям спокій на землянім подолі. 3) Владѣющій значительнымъ количествомъ земли. Земляний чоловік. 4) земляне́ вугі́лля. Каменный уголь. 5) земляні гру́ші. Раст. Helianthus tuberosus L. 6) земляне́ ма́сло. Раст. Aetalium Septicum Fries. 7) земляна́ олі́я. Нефть, керосинъ. 8) земляни́й рак. Медвѣдка.
Самопряд, -ду, м. = самопрядка.
Тверезий, -а, -е. Трезвый. Що у тверезого на умі, те у п'яного на язиці. по-тве́резу. Въ трезвомъ видѣ.
Туршукуватий, -а, -е. . — ліс Молодой и густой лѣсъ.
Усиновлення, -ня, с. Усыновленіе.
Шкура 2, -ри, ж.
1) Шкура, кожа. З одчого вола двох шкур не деруть. Пошився в собачу шкуру. Жвавий, аж шкура на ньому говорить. В одну шкуру. Крайне настойчиво (хотѣть, добиваться чего). Чіпка розвередувався: «Їсти та й їсти, бабо!» В одну шкуру: «їсти!» Затялись в одну шкуру: давай рощот! — і дав.
2) Бранное: женщина легкаго поведенія. Ум. шкурка, шкурочка.
