Бігати, -гаю, -єш, гл.
1) Бѣгать. Бігає по луці. Въ повел. накл. употребл. иногда бігай вм. біжи. Бігай, коню, бігай, коню, бо вже вечеріє. Употребл. оно также тавтологически: Ой бігайте-біжіть шляхом да наженіте Касю з ляхом. Бігай, хлопче! Бігаймо у великий гай! Бігаймо, кажу.
2) О коровахъ: случаться.
Вужівка, -ки, ж. Родъ веревки изъ прутьевъ, лозы или дуба.
Годинонька, -ки, ж. Ум. отъ година.
Запа́рювати, -рюю, -єш, сов. в. запа́рити, -рю, -риш, гл. 1) Запаривать, запарить. Молодиця запарила в п'ятницю на ніч квашу. (Правда, 1868, стр. 12). Добрий бич запарив. 2) — чай. Заварить чай.
Здо́хти Cм. здихати.
Налу́патися, -паюся, -єшся, гл. (очима). Нахлопать (глазами).
Паща, -щі, ж. Пасть.
Розмаяний, -а, -е. Развѣвающійся. З розмаяними косами, в вінку з конвалій бігла вона.
Спищати, -щу́, -щи́ш, гл. Запищать. Птах спищав.
Шляхетство, -ва, с.
1) Дворянство.
2) соб. Дворяне. Та слухали, як шляхетство навісне гукає.