Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дича

Ди́ча, -чі, ж. Дикарство, одичалость; дикіе, одичалые люди. Ваші замки, займища й осади козацька дича під мечем держала. К. ЦН. 188. Замчано кобзаря на край світу, між азіяцьку дичу. К. XII. 130.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 385.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДИЧА"
Гебель, -бля, м. = гембель. Після гебля сокирою. Ном. № 6396.
Ґе́дзел, -зла и ґе́дзель, -зля, м. = Ґедз. Рудан. І. 160. Ном. № 3389.
Загарцюва́тися, -цю́юся, -єшся, гл. Устать, гарцуя.
Лехки́й и пр. = легкий и пр.
Пухлина, -ни, ж. = пухлятина. Херсон. г.
Снажний, -а́, -е́ Сильный, не истощенный. Та се колись був снажний кінь. Лубен. у.
Супора, -ри, ж. Подпорка. Родом. у.
Умуровувати, -вую, -єш, сов. в. умурувати, -рую, -єш, гл. Вдѣлывать, вдѣлать въ каменную стѣну.
Усмирити Cм. усмиряти.
Цітуватися, -туюся, -єшся, гл. = цітати. Яблучками підкидалися, горішками цітувалися. Грин. ІІІ. 205.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДИЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.