Відпускати, -каю, -єш, сов. в. відпустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Отпускать, отпустить. Петра на волю відпустили. 2) Отчаливать, отчалить. В тій галері від пристані далеко одпускали, чорним морем далеко гуляли. 3) Отпускать, отпустить, ослабить. Оце наївся, треба й очкур відпустити. 4) Разрѣшать, разрѣшить (отъ грѣховъ). Одпусти, Боже, гріха, в кого жінка лиха: і моя недобра.
Ґа́здочка, -ки, м. Ум. отъ ґа́зда.
За́хид-со́нця, нескл. 1) Западъ. 2) Закатъ. Цыганъ пишовъ на закладъ, що буде косыты до захид-сонця.
Капаний, -а, -е. Вышитый, испещренный вышивками въ видѣ розеты. Як ідете, хлопці, в танець, — повмивайте пальці, та щоби сте не зваляли капані рукавці.
Кружґанок, -нку, м. Галлерея. Освітились залі, кружґанки і кімнати княжеського замку. З обох сторон будівлі прибудував ще по крилу покоїв і з'єднав їх кружґанками.
Невданик, -ка, м. Что-либо неудавшееся, неумѣло, неудачно сдѣланная вещь. Гоп, мої гречаники! гоп, мої невданики!
Норовливий, -а, -е. = норовистий.
Прилащитися, -щуся, -щишся, гл. Приласкаться. Нехай вода прилащиться до його, і знов воно зелене пустить листя.
Тирва, -ви, ж. Токованіе.
Уїзжений, -а, -е. Много Ѣздившій, объѣзженный. Уїзжена коняка везе не зупиняючись.
