Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзюрчання

Дзюрча́ння, -ня, с. Журчаніе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 380.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗЮРЧАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗЮРЧАННЯ"
Боясть, -ти, ж. Боязнь. Левч. 6.
Доруча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручать, поручить.
Дохо́джувати, -джую, -єш, гл. 1) Кончать, кончить хожденіе. 2) Донашивать. Доходювали свої сіртуки, то що, щоб по жнивах ( = по екзаменах у семинарії) надіти рясу й підрясник. Св. Л. 130.
Жим, -му, м. = задава 2. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Драг. 22.
Забу́ток, -тку, м. 1) Остатокъ, памятникъ. Забуток старшини. О. 1862. X. 1. 2) Забвеніе. Павлогр. у.
Поналяскувати, -кую, -єш, гл. Тоже, что и наляскати, но во множествѣ. Также: нахлюскать, наплескать (во многихъ мѣстахъ). Ач як долі поналяскував водою. Кіевск. у.
Похват, -ту, м. Въ выраж.: на похваті. Подъ рукой. Що є в хаті на похваті? — Клямка. ХС. III. 61. Та держить нагаєчку на похваті. Грин. III. 84.
Рострата, -ти, ж. Растрата. Добро покидати чужим людям, чужим дітям нп сміх, ни рострату. Шевч. 99.
Сполитися, -лю́ся, -лишся, гл. = сполятися. Ми з ним не сполимось. Н. Вол. у. (Лобод.).
Спружина, -ни, ж. см. млин ручний Шух. І. 104.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗЮРЧАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.