Веснянкуватий, -а, -е. Покрытый веснушками, веснущатый.
Вухналь, -ля, м. Подковный гвоздь и тотъ гвоздь, которымъ прибиваютъ къ оси підісок. Ум. вухналик.
Заметли́читися, -чуся, -чишся, гл. = замотиличитися.
Зміняти II, -няю, -єш, сов. в. зміни́ти, -ню́, -ниш, гл. Измѣнять, измѣнить, перемѣнять, перемѣнить. Лицеміри зміняють лиця свої. Коли хочу змінити, то зміню.
Канареєчок, -чка, м. Ум. отъ канарейко.
Кінець, -нця́, м. 1) Конецъ, окончаніе, заключеніе. Кінець — ділу вінець. Царству його не буде кінця. на при кінці. Въ концѣ, напослѣдокъ. На при кінці всього й каже... до кінця. До конца, до окончанія. До кінця там досидів. кінець віку. а) Окончаніе жизни. Оце вже кінець мого віку. б) Конецъ міра. Мабуть кінець віку оце приближився: хоч рідного брата тепер стережися. дійти кінця́. Окончить. а вже ж я тобі доїду кінця! Ужъ я тебя доканаю! 2) Конецъ (предмета). Попустила низько кінці стрічок. Устромив кілок гострим кінцем у землю. Кінцем ножа копирсає. кінці в край. Нѣтъ выхода, безвыходное положеніе. Таке мені прийшлось тоді: прямо кінці в край, — нічого їсти. Пішов та й украв. 3) Кожаная часть кнута. На пугу ремінний конецъ. 4) Край, предѣлъ. Позбірав вибраних од кінця землі до кінця неба. Употребляется какъ нарѣчіе съ родительнымъ падежемъ: кінець стола, кінець села. На концѣ стола, села. Сидить батько кінець стола. Тоже значитъ и кінці стола. Сидить собі, сердека, у великій хаті, на лаві, кінці стола. 5) Окончаніе книги. Кінець Чорній Раді. Ум. кінчик, кінчичок. Бачив купку зірочок, або ріжок місяцевий, кінчичок.
Поперечуватися, -чуюся, -єшся, гл. Перекрещиваться. Полотно є уткане з двох рядів ниток, які потренуються, а то з подовжних, що творять основу і поперечних: тканя.
Притомен, -мна, -не = притомний. Сам був притомен, як принесли до Шрама козаки сина, сім раз наскрізь пробитого кулями.
Тмин, -ну, м. Раст. Carum Carvi L.
Цукарня, -ні, ж. Сахарный заводъ. Панщане не схотіли робити на цукарні.