Вивітрювати, -рюю, -єш, сов. в. вивітрити, -рю, -риш, гл. Вывѣтривать, вывѣтрить; переносно: искоренять, искоренить, уничтожать, уничтожить. Така вже запорозька натура: ні літа її не вивітрять, ні під сивим волосом не сховається.
2) Только сов. в. Отколотить. Батько взяв хлопця за руку та. добре його нагаєм вивітрив.
Визеленити, -ню, -ниш, гл. Испачкать о траву. Визеленив сорочку.
Виньмати, -маю, -єш, гл. = виймати.
Вільха, -хи, ж. Ольха. Betula almus. Сіла, пала галка на зеленій вільсі: не хилися, вільхо, бо й так мені гірко. Ум. вільшка.
Княжна, -ни́, ж. Княжна. І княжні своїй маленькій сорочечки шила.
Низов'я, -в'я́, с. Низовье. Ой попливли наші славні запорожці та по-над низов'ями широкими та глибокими, та по-над лиманами.
Піняти, -піму, -меш, гл. = пійняти. Руки розставив, щоб кота того піняти.
Позавірчувати, -чую, -єш, гл. Обмотать замотать (во множествѣ). Жінки позавірчувані хустками чи намітками.
Проводи, -від, м. мн. 1) Ѳомина недѣля. То було на самі проводи, і треба було через кладовище йти, де на гробах у той день усі поминають своїх родичів. Після провід ми уп'ять поїдьмо до товару. Після провід ми уп'ять поїдьмо туди. 2) — руса́льні, русальчини. Первый понедѣльникъ послѣ троицкихъ святокъ, когда, согласно повѣрью, провожаютъ пѣснями уходящихъ русалокъ.
Ростручати, -ча́ю, -єш и ростручувати, -чую, -єш, сов. в. рострутити, -чу, -тиш, гл. Расталкивать, растолкать, раздавливать, раздавить. Не пий горілочки рано в неділеньку та не грай конем улицею, не ростручай малих дітей, та не зневажай старих людей.