Брунька, -ки, ж.
1) Древесная почка (лиственная). На весні береза бруньки наганяє. погнати вівці на бруньки. Выгнать овецъ пастись въ лѣсъ, когда еще нѣтъ листьевъ на деревьяхъ.
2) Смычекъ у шерстобита для битья шерсти. Знайшов шапувала, ходе той з своєю брунькою. Ум. брунечка.
Дере́вце, -ця, с. 1) Ум. отъ дерево. Червоная калинонька, білеє деревце. 2) Часть плуга. 3) Свадебное деревцо. Cм. Гільце.
Дри́шля, -лі, дри́шня, -ні, ж. = дрисля.
Заганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. загна́ти, -жену́, -не́ш, гл. Загонять, загнать. Боярам свині пасти, молодому заганяти. Ходить голуб сивий волохатий, — ні загнати, ні зазвати. 2) Вбивать, вбить, вколачивать, вколотить. Коло колодязя дванадцять стовпів загнано въ землю.
Засіва́льник, -ка, м. Поздравляющій съ новымъ годомъ и посыпающій при этомъ въ комнатѣ хлѣбными зернами. Прилуц. у.
Остров'яниця (остров'їниця, островя́ниця), ці, ж. 1) Стволъ дерева съ сучками, вбитый нижнимъ концемъ въ землю, — на сучья его набрасываютъ для просушки сѣно. 2) Родъ копны, въ которую складываютъ для просушки снопы конопли.
Пундючитися, -чуся, -чишся, гл. = бундючитися.
Розора, -ри, ж.
1) = і. розор.
2) = ii. розор. Вообще передѣлъ, черта между двумя вспаханными полями, проведенная плугомъ, или между грядами, сдѣланная заступомъ. Запріг його у соху та й проорав розору.
Сорококлинці, -ців, м. мн. Орнаментъ на писанкахъ, въ которомъ заключается 40 треугольниковъ.
Цятка, -ки, ж. 1) Ум. отъ цята. Крапинка, пятнышко, точка. Коли б подивитись на землю з неба, то й вона б здавалась нам, як і инші світила небесні, кругленькою цяткою. 2) Капля, капелька. 3) Кусочекъ перламутра, употребляемый для инкрустированья пороховницы изъ оленьяго рога. 4) мн. Родъ орнамента, употребляемаго при раскраскѣ косяковъ и ранъ дверей и оконъ. Ум. ця́точка.