В'язнути, -ну, -неш, гл. Привязываться.
Ду́чка, -ки, ж. Вобще дыра, отверстіе, ямка. Небольшая ямка въ землѣ при различныхъ дѣтскихъ играхъ: в сви́нку, в ма́сла, в ґльо́ґа. Лунка, въ которой вращается конецъ веретена въ гончарномъ кругѣ. ду́мки — мелкія отверстія въ сводахъ гончарной печи для пропуска огня. дучка = дучайка. Ум. ду́чечка.
Задобі́ддя, -дя, с. Предобѣденное время. Город Сороку у неділю рано (в) задобіддя взяв.
Кайла (м.?) Венгерскій быкъ съ большими рогами.
Погуляння, -ня, с.
1) Гуляніе, хожденіе куда либо въ свободное время. У неділю одпрохалась якось у батька на погуляння. Вийшли ми за село, на могилу.
2) Охота; война. Як поїхав королевич на погуляннє, та покинув Марусеньку на горюваннє. Як приїхав Василь з погуляння: пані-матко, де моя Галя? А Мазепенко... зібрав свою ватту, — гайда в степ! да й забушував. Гей, каже, царю, давай на погуляннє! Петро жахнувся: знав, що ніякою силою не одоліє.
3) Пирушка, гульба. Узяв вісім п'ятаків на погуляння. Ум. погуля́ннячко. З погуляннячка йду, я нікого не боюся.
Понатикати, -ка́ю, -єш, гл. То-же, что и натикати, наткати, но во множествѣ.
Порічанин, -на, м. Прирѣчный житель.
Спотич нар. = спотикача. Пішов він п'яний спотич додому.
Уголос нар. Громко. А то думають-думають ні вголос, ні мовчки. Троянки вголос загули.
Урешті нар. Наконецъ.