Викуп, -пу, м.
1) Выкупъ. Зостав його, нехай живе на світі, бо він мені подав за себе викуп.
2) Искупленіе. Од пекла до викупу, до царства небесного душу проважає.
Виполонити, -ню, -ниш, гл.
1) Взять всѣхъ въ плѣнъ.
2) Истребить. Бог милосердний держить нас на світі, а то б нас давно треба виполонити, як тварь нечестиву.
Габлі, -лів, м. мн. = габлина.
Иржа, -жі, ж. = ржа. Було так і їсть, як иржа залізо.
Копиця, -ці, ж.
1) Копна травы. Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. Погоріло в степу сіно, нема ні копиці.
2) Куча чего-либо. А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. Ум. копичка. А ввечері холодками клали в копички рядками. Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка.
Мости́нці, -ців, м. мн. Доски, положенныя на лодкахъ для составленія парома.
Наприйма́ти, -ма́ю, -єш, гл. Принять много.
Перемити, -ся. Cм. перемивати, -ся.
Розляпувати, -пую, -єш, сов. в. розляпати, -паю, -єш, гл.
1) Разбрызгивать, разбрызгать, расплескать.
2) Разбалтывать, разболтать, разгласить.
Український, -а, -е. Украинскій. Народ наги український спокон-віку в хліборобстві кохався. Як іде український козак, то й корчму минає. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море ллється, поти серце українське з панським не зживеться. Шекпірови твори з мови британської мовою українською поперекладав П. А. куліш. Збірники українських пісень. Українська література.
