Дуяви́ця, -ці, ж. = завірюха.
Колот, -ту, м. Ссора, споръ, сумятица. Як Чаюна взяли у острог, так і колоту не стало на селі; а то було що-вечора то крик на вулиці, то бійка, — без колоту не обійдеться. Колот такий підняли, що хоч з хати тікай. Боялась, щоб не вийшло якого колоту через сей случай. За ту бражку зчинили козаки з ляхами превелику дражку, за той молот зробили козаки з ляхами превеликий колот.
Лома́ти, -ма́ю, -єш, гл. = ламати.
Нама́їтися, -ма́юся, -єшся, гл. Украситься (зеленью). Волілам ся намаїти шов рутов зеленов, ніж мі мали світ в'язати тов бідов мерзенов.
Намока́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. намокнути и намо́кти, -кну, -неш, гл. Намокать, намокнуть.
Недішлий, -а, -е. Слабый, болѣзненный. Прийшов собі дідусь, такий недішлий, та все кашляє.
Порадувати, -дую, -єш, гл. Порадовать. Чого се так збентеживсь, нічим мабуть порадувать?
Розлизати, -зку, -жеш, гл. Разлизать, слизать. Не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо росплюють.
Скорбувати, -бу́ю, -єш, гл. Скорбѣть. Хай батько не скорбує.
Тридев'ять, -ти, числ. Двадцать семь. Усе дам: хоч десять городів, або тридев'ять кладів, або чого хочете.
