Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

давлючий

Давлю́чий, -а, -е. Трудно проглатываемый (о пищѣ). Cм. Давучий.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 355.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДАВЛЮЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДАВЛЮЧИЙ"
Вонпити, -плю, -диш, гл. Сомнѣваться. Не вонпив старий Шрам, що син його Петро укладе Тура. К. ЧР. 169.
Газ, -зу, м. 1) Газъ. 2) = гас.
Господа́ричок, -чка, м. Ум. отъ господарь.
Долі́плювати, -люю, -єш, сов. в. доліпи́ти, -плю́, -пиш, гл. Оканчивать, окончить лѣпить. Тим часом пирогів доліпили. Г. Барв. 158.
Наштрикати Cм. наштрикувати.
Переробляння, -ня, с. Передѣлываніе. Богод. у.
Своїтися, своюся, -їшся, гл. Выражать родственныя чувства, то-же, что и родичатися. Уже сі своят до бідного: коли гроші маг, то вже щос варт. Гн. II. 18.
Уперіщити, -щу, -щиш, гл. Сильно стегнуть, ударить.
Хрокнути, -ну, -неш, гл. Хрюкнуть. Кабан хрокнув. Харьк. у.
Цес, цеся, мѣст. = цей, ця. Винесла назад суди на цес світ. Гн. II. 11. Цеся дитина.... буде бідувати. Гн. І. 10.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДАВЛЮЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.