Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Викачалкувати, -кую, -єш, гл. Побить скалкой. Вона його викачалкувала та й прогнала. Екатер. у. ( Залюбовск.).
Вітка, -ки, ж. 1) Ум. отъ віта. Калинова вішка, як рідная тітка. Ном. № 12398. Хороша, як вітка. Ном. № 8425. 2) Отрасль; потомокъ. Княжа острозьке, Ізяславська вітка. К. Бай. 9. 3) Притокъ. Вішки Дніпровії. 4) Надставка къ короткой ступицѣ въ колесѣ. Переясл. у. 5) То-же, что и лещата 3 б, но колья стягиваются обручемъ, сплетеннымъ изъ лозы; это называется: вітку набити. Лебед. у. (Лобод).
Зубань, -ня́, м. Человѣкъ съ большими выдающимися зубами. Черк. у.
Надтекти́ Cм. надтікати.
Насіва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. насіяти, -сію, -єш, гл. Насѣвать, насѣять. Насіяла борошна на хліб. Насіяла василечків у зеленому саду. Н. п.
Несподіванка, -ки, ж. Неожиданность; сюрпризъ.
Поцвілий, -а, -е. Заплѣснѣвѣлый.
Угнати 2, -ся. Cм. уганяти, -ся.
Угорнути, -ся. Cм. угортати, -ся.
Щаститися, -ти́ться, гл. безл. Благопріятствовать, удаваться. А крошку хоть як щаститься, усе добро на лихо стане. МВ. (О. 1862. ІІІ. 71).