Зринати, -на́ю, -єш, сов. в. зо(і)рнути, -рну, -не́ш и зринути, -ну, -неш, гл.
1) Выплывать, выплыть на поверхность воды, вынырять, вынырнуть. Уже ж сьому синьому каменю на верх не зринать, а павиному піру на дно не тонуть. Утоплений сам зринув.
2) сов. в. Спрыснуть, сорваться, выскользнуть. Покинути відьму тим очкуром, — допіру не втече вона... з очкура не зрине. Колесо зірнуло. Кінь з недоуздка зірнув.
Квочка, -ки, ж.
1) Насѣдка. А з курчатами квочка... кублилась у моркві.
2) Созвѣздіе плеяды. Созвѣздія имѣютъ слѣдующія наименованія: Віз, Квочка, Чепіга, Косарі...
3) Названіе играющаго ребенка въ игрѣ въ пиш. Ум. кво́чечка.
Мушкетю́га, -ги. Ув. отъ мушке́т.
Озлість, -лости, ж. Досада, злость. Кульбашного взяла озлість. Піддружний з озлістю сказав.
Пропікатися, -каюся, -єшся, сов. в. пропектися, -печуся, -че́шся, гл. Прожигаться, прожечься, пропекаться, пропечься.
Ратуш, -ша, м. = ратуша 1.
Сидітися, -диться, гл. безл. Сидѣться. Не сиділось і Ониськові з молодою жінкою.
Топчій, -чія, м. = топчак.
Укорливий, -а, -е. Укоризненный.
Цібе меж. Восклицаніе, которымъ отгоняютъ собакъ. А ціба! окропу на пса! ціба! Ач прокляті собаки, як звикли до порога. Цібе! Черномор.
