Запру́чувати, -чую, -єш, сов. в. запрути́ти, -пручу́, -тиш, гл. 1) Заплетать, заплесть, задѣлывать, задѣлать дыру въ плетнѣ. 2) = зацурувати.
Згаша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. згаси́ти, -шу́, -сиш, гл. Гасить, погашать, погасить, тушить, потушить. А тепер нехай не зарікається Барабаш, гетьман молодий, на славній Україні огнів та тернів згашати. Хиба тоді, дівчинонько, мої мислі згасиш, коли твою білу ручку та з моєю зв'яжеш.
Кін, ко́ну, м.
1) Публичное мѣсто, гдѣ стояли присужденные къ тому въ видѣ наказанія. Коси різали блудяжкам, в погріб запірали, другі у кона стояли, год не причащались.
2) Мѣсто игры.
3) Сцена.
Клей, кле́ю, м. Клей, клейстеръ, все клейкое.
Ле́ґінь, -ня, м. 1) = легінь. 2) Раст. пирамидальный тополь, Populus pyramidalis.
Пообгризати, -за́ю, -єш, гл. Обгрызть (во множествѣ). Оці кісточки пообгризай.
Пообсновувати, -вую, -єш, гл. Засновать (во множествѣ).
Токмитися, -млюся, -мишся, гл. Условливаться, соглашаться, договариваться.
Фолюш, -ша, м., также и во мн. ч.: фо́люші. = хвалюші = валюша.
Шевцівна, -ни, ж. Дочь сапожника.