Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вихоплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. вихопитися, -плюся, -нишся, гл. Выхватываться, выхватиться, выскакивать, выскочить, показаться, выбраться, выйти. Бабуся не велить рано заміж вихоплюватися. Г. Барв. 372. Вихопився, як голий з маку. Ном. № 7575. Панич вихопивсь на вулицю та й давай цькувать його собаками. Стор. І. 17. Рад був инший, що з душею з міста вихопивсь. К. ЧР. 357. Роспитаємо, та й вихопимось на свій шлях. Стор. І. 209. Вихопився ча гору. Мир. ХРВ. 274. Дріт не вихопився з жолобця. Шух. І. 280.
Вишня 2, -ні, ж. Высота. Лебед. у.
Вошивий, -а, -е. Вшивый. Вошивий кожушок. Чуб.
Годованець, -нця, м. 1) Воспитанникъ, вскормленникъ. Приняв був до себе якогось троту Петра за годованця. Котл. Н. П. 355. 2) Крестьянинъ, который завѣщаетъ кому либо свое имущество, за что наслѣдникъ долженъ до смерти кормить и поить завѣщателя. Шух. І. 52. 3) Животное, откармливаемое на убой. Вже всюди вправилась, тільки ще зосталось бур'яну насікти для годованців. Св. Л. 9.
Голосний, -а, -е. 1) Громкій, голосистый, звучный. Отець Хома вага голосний. Шевч. 503. Голосний, як дзвін та дурний, як довбня. Ном. № 6313. Голосна гармата. Шевч. 450. Голосна луна розляглась серед тихої ночі. Левиц. І. 109. 2) Гласный (о звукахъ рѣчи). Левиц. І. 163. О. 1862. І. 67. Ум. голосненький.
Домува́ти, -му́ю, -єш, гл. 1) Быть, находиться дома. Наша пані домує, вечеряти готує. Чуб. ІІІ. 235. 2) Домосѣдничать, сидѣть дома. Годі вам, панове-молодці, домувати! ідіте зо мною на Черкень-долину гуляти. Макс. (1819), 82.
Залегши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Облегчить. Залегши трохи, а то важко. Конст. у.
Ладі нескл. дѣтск. = ладки. Ладі, ладусі, а де були? — В бабусі. Чуб. III. 106.
Новосвіт, -ту, м. Новыя вѣка. Встрѣчено у Кулиша: Шекспіре, батьку наш, усім народам рідний!... Світило творчества, Гомере новосвіту. К. ХП. 70.
Скомшити, -шу́, -ши́ш, гл. Скомкать, измять.