Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Завісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл.кого́. Сообщить (кому). Думали-думали, як йога лучче Катрю завістити про те, що чули. МВ. ІІ. 138.
Заслужи́ти Cм. заслужувати.
Зашто́кати, -каю, -єш, гл. 1) Начать говорить «что». 2) Сбить съ толку, поставить въ тупикъ. Я його як заштокав, так він не знав шо й казати. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Навмана́, навмани́, навманці́, навманя́, нар. Наобумъ; куда попало, наугадъ. Навмани Лазара співати. Ном. № 1335. От, буде навмана стрибати. Рудч. Ск. І. 64. Навманя росказую. Шевч.
Охоложувати, -жую, -єш, гл. = охолоджувати.
Повлягатися, -гаємося, -єтеся, гл. Улечься, лечь (о многихъ). Повлягався народ спати. Зміев. у.
Сліза, -зи, ж. = сльоза. По тобі, милий, гарячая покотилась сліза. Чуб. V. 318. слізки пустити. Заплакать Слізки пустила із очей. Котл. Ен. II. 23. Ум. слі́зка, слі́зонька. Ном. № 1493.
Супити, -плю, -пиш, гл. Хмурить. Став супити знов чорні брови Данило. МВ. І. 155.
Химерниця, -ці, ж. Чудачка, странная женщина.
Чухи меж., выражающее почесываніе, чесаніе зудящаго мѣста. Ив. 20.