Відшукувати, -кую, -єш, сов. в. відшукати, -каю, -єш, гл. Отыскивать, отыскать. Помогли одшукати його.
Дово́дити, -джу, -диш, сов. в. довести́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Доводить, довести. От як раз дід довів гайдамаку до тиєї хати. 2) Допускать, допустить, доводить, довести. Нехай Господь скарає того, хто довів до того. Бог його зна, до чого мене Бог доведе. А чи довго матір та ще й доору довести до того, що повірить усьому, що їй стануть росказувати. Нe довести́. Не допустить, не привести. Не доведи мене до сього, Господи! 3) Только несов. в. Предводительствовать. Швачка їми доводив. 4) Доказывать, доказать. Галілей став доводити, що Коперник не дурень і не єретик. А я йому довожу, що все одно. Прокіп мене розважає, доводить мені, що се лихо дочасне. 5) Довести́ до згу́би. Погубить, довести до гибели. Одарка заплакала слізьми та й почала росказувати все: як її замикали на ніч саму у горницю, як страхали і били, як до згуби довели. 6) — до кра́ю, д. краю. Окончить, довести до конца. Доведу уже до краю, доведу, — спочину. Треба краю доводити. 1) — до пуття́. а) Сдѣлать какъ слѣдуетъ. б) = Доводити до розуму. Не довів тебе до пуття. 8) Дово́дити до розуму. Воспитывать. Батько щоб навчав та до розуму доводив. Не той тато, що сплодив, а той, що до розуму довів. 9) Довести́ свого. Поставить на своемъ. Жене б він такеньки не обійшов: я б йому довела свого, побачив би він. 10) — сорома́. Надѣлать сраму, пристыдить. Се чужа сторона доведе сорома.
Мітли́ця, -ці, ж. Названіе нѣсколькихъ растеній: a) Festuca pratensis. б) Dactylis glomerata L. в) Avaena puhesceus L. г) Bromus mollis L. д) Agrostis vulgaris. e) — біла. Agrostis alba. ж) Aira spica venti.
Набува́ти I, -ва́ю, -єш, сов. в. набу́ти, -бу́ду, -деш, гл. 1) Пріобрѣтать, пріобрѣсть, наживать, нажить. Як я жив буду, то все набуду: воли, вози покуплю. Тією силою ми собі більше добра набудемо. А хоч і покинеш — плакати не буду, а я, молодая, другого набуду. Гроші — набута річ. 2) Отслуживать, отслужить прогульные дни. Іще году треба набути — тиждень, бач, лежала.
Одненький, -а, -е., Ум. отъ один.
Прісний 2, -а, -е. 1) Прѣсный.
2) Въ сказкахъ: чужой, посторонній. Царь... сховався під ліжко. Прилітає змій, ввійшов в палац: «Фе, фе! прісна кість смердить!» — Та де там тобі, — каже панна, — тут прісна кість узялась? Сюди прісного чоловіка і ворон кости не занесе.
Риндя I, -ді, ж.
1) = ринда.
2) Желудокъ, нутро.
Сюди нар. Сюда. Ні сюди, ні туди, — ні саньми, ні колесами, ні зімою, ні літом. Сюди-туди походила, вечерять зварила.
Честь, -ти, ж. Честь. Честь Богу, хвала, а вам на здоров'я. я б і сказав тобі, та честь на собі́ кладу. Я не хочу тебѣ этого сказать изъ уваженія къ самому себѣ.
Штапування, -ня, с.
1) Стеганіе (при шитьѣ).
2) Узоры, нашивки гарусомъ или цвѣтными нитками (на свиткахъ и т. п.).