Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Двірський, -а, -е. 1) Дворовый. Сільська собака най ся між двірськії не мішає. Ном. № 1314. 2) Придворный. І хилилась уся шляхта під панськую руку, оддавала дітей своїх у двірську науку. К. Досв. 171.
Джеркота́ння, -ня, с. = Джерґіт. Птаства джеркотання. К. Дз. 214.
Льодо́к, -дку, м. Ум. отъ льод.
Лянни́й, -а, -е. Льняной. Сам рано встає — мене не будить до кужеля лянного. Ном. № 9138. Полотенце на станок лянне. Мкр. Н. 38.
Ма́терній, -я, -є. Материнскій. Матернє молоко. Мнж. 46. Обнови у серці матерню радість. Чуб. II. 16. матерня мова. Родной языкъ.
Намоло́тися, -мелю́ся, -лешся, гл. Намолоться.
Намордува́тися, -ду́юся, -єшся, гл. Намучиться, устать.
Попелище, -ща, с. 1) Мѣсто, куда выбрасываютъ золу. Рк. Левиц. 2) У Шевченка съ измѣн. удареніемъ: попелище — попелище. А Максим на пожарище та на попелище подивився. Шевч. 590.
Сповідник, -ка, м. Исповѣдующій. Воно й сповідники оті у Київі грошей дуже багато мають, бо скільки людей висповіда. Канев. у.
Тарганів, -нова, -ве Принадлежащій, свойственный таракану. Шейк.