Дар, -ру, м. 1) Даръ, даяніе. Ні дар, ні купля. Що ж нам за дар везуть? Срібло та золото. Виймив дари та й роздав. Ви знаєте добрі дари давати дітям вашим. Бо́жий дар. Св. Причастіе. До Божого дару з чортовими ногами. 2) Дарованіе, таланта, даръ. Незвичайний дар розмови і оповідання. Квітка.... дав добру ознаку свого великого дару. Ум. Да́ронько.
Заво́ра, -ри, ж. Бревно для задвижки воротъ.
Закре́па, -пи, об. Крѣпышъ. Там діти закрепи, хоч якого коня, то вдерже, а лоб йому як у вола.
Кіптіти, -пчу, -тиш, гл. Дымиться. Не туман то в полі кіптить, не грім грімить.
Коваль, -ля, м. 1) Кузнецъ. У кузні коваль, забувши про залізо в горні, балакав з хуторянами про чорну раду. Коваль коня кує, а жаба і собі ногу дає. 2) холо́дний коваль. Слесарь. Жінка старого холодного коваля. 3) Названіе отца новорожденнаго (на крестинахъ). 4) Названіе плохого въ ходу вола. 5) Насѣк.: щелкунъ, Elater. 6) = коваляк. 7) Насѣк.: тараканъ. 8) Кусокъ сала, даваемый лучшему гонщику берлинъ и плотовъ. Він добре жене — коваля дістане. Ум. ковалик, ковальчик. ковалики в паністарій кують. Страшно.
Лино́к, -нка́, м. 1) Ум. отъ лин. 2) Названіе вола свѣтлорыжей масти. 3) Раст.: а) Dianthus deltoides. б) Tragopogon pratensis.
Офлис, -су, м. Тонкій древесный стволъ, идущій на дрова или на огорожу; хворостина.
Пописько, -ка, м. = піп. Пописко фтішився за ті гроші.
Ринка, -ки, ж. Родъ глиняной кастрюли. Чигиринці спекли чорта в ринці, а таращанці ззіли вранці. Ум. ри́ночка.
Твердиня, -ні, ж. Твердыня, оплотъ. Благословен Господь, твердиня моя певна.