Білити, -лю, -лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. шити-білити — завтра великдень. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. біль білити. Cм. і. біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. 4) Лудить.
Волос, -са, м.
1) Волосъ. Без Божої волі і волос з голови не спаде. Всі вісім будуть однакові: волос у волос, голос у голос. волос часто значитъ волоса, всѣ волоса на головѣ: У волиночки коса з золотого волоса щирий бір освітила. Не покинь же мене, Боже, як мій волос побіліє. волосом світити. Быть дѣвицей. волосом засвітила. Говорится о замужней женщинѣ, когда у нея спадетъ очіпок.
2) Опухоль съ нарывомъ на пальцѣ. Кому чи трясцю одігнати, од заушниць, чи пошептати, або і волос ізігнать. волос виливати. Лѣчить извѣстнымъ образомъ волос.
3) Гусеница Euprepia. Ум. волосок, волосочок.
Комин, -на, м.
1) Передняя часть варистой печи, устроенная для прохода дыма въ трубу. Забілів комин, зачорнів рядок горшків на полиці.
2) Дымовая труба на крышѣ.
3) Полка кремневаго ружья. Ум. коминок.
Коробочка, -ки, ж. 1) Ум. отъ коро́бка. Ой я свій крам у коробочку склав. Чи зробиш луб'яну коробочку? А до мене Яків приходив, коробочку раків приносив. 2) Въ водяной мельницѣ чугунное гнѣздо для веретена шестерни.
Навко́лішках нар. На колѣняхъ. Навколішках Галя перед образами стоїть, як дитина, та гіркими плаче.
Озирк, -ку, м. Взглядъ, взглядъ вокругъ. Встрѣчено только у Щоголева: Сумно ти дивилась на високі гори, ходники чинару, лаври й сікомори. В озирку твоєму бачилось жадання жити і любити.
Подякувати, -кую, -єш, гл. Поблагодарить. От вовк виліз, поїв, подякував і побіг. Подякую йому за хліб, за сіль.
Сала, -ли, ж. Небольшой плотъ изъ сноповъ, употреблявшійся козаками при переправѣ черезъ рѣку: на него складывали оружіе и одежду и привязывали его къ хвосту лошади.
Свердлик, -ка, м.
1) Ум. отъ свердел.
2) Часть поколодви (Cм.).
Тріщати, -щу́, -щи́ш, гл.
1) Трещать. На горищі.... тріщало, неначе дах зривало з хати. Рвонув він раз, — тенета не тріщать.
2) О головѣ: сильно болѣть. Голова від клопоту тріщить.
3) Исчезать, уничтожаться. Голова болить, а хліб як на огні тріщить.
4) О морозѣ: свирѣпствовать. Тріщи, не тріщи, вже минули водохрещі.