Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вигідливий, -а, -е. Удобный.
Ковтрушковий, -а, -е. Сдѣланный изъ простой, недостаточно очищенной шерсти, (о сукнѣ).
Критика, -ки, ж. Критика. На Стрийковських, Коховських і Грондських нічого було п. Падалиці здаватись без усякої критики. О. 1861. X. 136.
Налопоті́ти, -почу́, -ти́ш, гл. Нашелестѣть бумагой или лощеной матеріей.
Первачка, -ки, ж. Первая дочь. Ум. первачечка. Г. Барв. 137.
Підбиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. підбитися, підіб'ю́ся, -бешся, гл. 1) Подыматься, подняться. Як підбився сизий голубочок угору високо, та зострівся сизий голубочок з буйними вітрами. Чуб. Прокинеться козак, у віконце, — аж підбилось під обід сонце. Чуб. V. 150. 2) Устать, утомиться. Пустіть, каже, люде добрі переночувать: дорога далека з неба на землю, я підбився. Рудч. Ск. II. 22. Пішки йшли, мішки несли, підбилися, потомилися. Мил. 155.
Повести, -веду́, -де́ш, гл. Повести. Та повів її до батенька. Н. п. Та зв'язали білі руки, та повели хлопця всюди по ринку. Чуб. V. 410. Поведем кривого танця. Кв. Як же ви... погано повели свою дочку. Св. Л. 82. Пальцями повела себе по виду. Г. Барв. 116.
Позичати, -ча́ю, -єш, сов. в. позичити, -чу, -чиш, гл. 1)у кого. Занимать, занять, брать, взять въ долгъ. Ой піду я до сусіда воза позичати. Мет. 12. 2) — кому. Одолжать, одолжить кому, давать, дать въ долгъ. Одна бере і другим позичає, а друга не бере й другим не дає. Ком. II. 50.
Понакопувати, -пую, -єш, гл. Накопать (во множествѣ). Понакопувать ямки. Чуб. І. 101.
Сотворяти, -ря́ю, -єш, сов. в. сотвори́ти, -рю́, -риш, гл. Сотворять, сотворить, создавать, создать. Сотворив Бог дівчиною. Чуб. V. 482.