Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Буркувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу. Гн. II. 196. 2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує. Чуб. V. 690.
Випрошуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. випроситися, -шуся, -сишся, гл. Выпрашиваться, выпроситься.
Зачу́вати, -ва́ю, -єш, сов. в. зачу́ти, -чу́ю, -єш, гл. Слышать, заслышать, услышать. То удова теє зачуває. Чуб. V. 848. Заржи, заржи, сивий конику, рано на пашу йдучи, чи не зачує серце-дівчина, а в саду вінки в'ючи. Чуб. III. 118. 2) Чуять, почуять. Хутко зачує кішка, де сало. Ном. № 5741.
Клопоточка, -ки, ж. Ум. отъ клопота.
Недосвідченість, -ности, ж. Неопытность. Желех. Cм. недосвід.
Орловий, -а, -е. Орлиный. Орлове чути здалеку клектання. К. МБ. II. 134. Ой коли б мені та орлові крила. Чуб. V. 74.
Папірня, -ні, ж. Бумажная фабрика.
Попідрублювати, -люю, -єш, гл. Подрубить (во множествѣ), сдѣлать при шитьѣ рубцы. Рушники вже попідрублювала. Богодух. у.  
Розбуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. розбутися, -буюся, -єшся, гл. Разуваться, разуться. Ох і ночував я в своєї дівчини да й не розбувався. Мет. 240.
Цяцінька, цяцічка, -ки, ж. Ум. отъ цяця.