Добро́дій, -дія, м. 1) Благодѣтель. Писало і нікому, ані своєму добродієві, не показувало. Т. Шевченко — наш перший добродій народній. 2) сударь (титулъ) Правда, правда, добродію мій любий. Кланяюсь, прошу: не остаєте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. 3) Господинъ (извѣстное лицо). Добродій N написав нову повість. 4) Шано́вний добро́дію! Високопова́жний добро́дію! Милостивый государь! Ум. Добро́дієчко. А де ж він, добродієчку?
Жидо́к, -дка́, м. 1) Ум. отъ жид. Жидки сидять та кравцюють руками швидкими та сухими як кість. 2) Птица Lusciola tithys. 3) Насѣк. Harpalus ruficornis. 4) Муравей маленькой породы, свѣтлый, водящійся въ домахъ. 5) мн. жидки́. Раст. Agaricus vernalis.
Замасти́ти Cм. замащувати.
Низько нар. Низко. Ум. низенько, низьке́нько. Сонце низенько, вечір близенько.
Пляха, -хи, ж. Бутыль, большая бутылка. Таз у сінях мене нагнав з пляхою превеликою: «Випий чарку, випий!»
Попідсилати, -ла́ю, -єш, гл. Подослать (многихъ).
Радо нар. Съ радостью, охотно. Та гарно, мая дитино, — одказує Мотря радо.
Роїти, рою, -їш, гл. Выпускать рой. Ой де ж ми будем присаду мати, рої роїти і меди носити.
Удобарити, -рю, -риш, гл. Понять.
Устоятися, -то́юся, -їшся, гл. Устояться, отстояться. Вода в решеті не встоїться. Прихожу я до Дунаю, аж сколочено воду. Постояла молода, поки встоялась вода.