Біляк, -ка, м. 1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. 2) Родъ грибовъ. Як загадав боровик.... ой тим білякам да на войну йти. 3) Бѣлякъ-заяцъ. 4) Родъ черешенъ. 5) Встрѣчено только въ думѣ «Про Самійла Кішку»: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. Значеніе неясно. переводить: «козаки, не вступившіе еще въ товариство, т. е. не посвященные въ званіе лицаря славнаго войска запорожскаго»; «козаки, ходившіе въ бѣлой одеждѣ». Кулишъ понимаетъ это слово въ смыслѣ простой, рядовой козакъ. «Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?» — З отамання. 6) Горшокъ безъ глазури изъ бѣлой глины.
Відгал, -лу и відгаль, -лю, м. Остановка, отдыхъ, перерывъ. Петро без відгалу робить. Так то проживає Олеся, працюючи без спочинку, без відгалю. на відгалі. На досугѣ, во время отдыха. У вільну годину, на одгалі, як пани роз'їхались у гості, пішов мерщій до панотця. на овес нема й відгалу. На овесъ постоянный спросъ.
До I пред. 1) До. Не учишся розуму до старости, але до смерти. Верболіз б'є до сліз. Дійшов до села. До меду ласий. 2) Къ. Говори до стовпа. Піти до голови по розум. Піду до річеньки. Він пішов до Остапа. До хреста́ понести́ (дитину). Понести крестить (ребенка). До душі́ сказати. Съ большой искренностью, съ чувствомъ сказать. Пи́ти до ко́го. Пить за чье здоровье. Не до тебе п'ють, не кажи: дай, Боже, здоров'я. Поздоро́вкатись до ко́го. Обратиться къ кому съ привѣтствіемъ, сказать кому: здравствуй. Чоловік їхав і поздоровкавсь до мене. 3) Въ. Ходи зо мною до кімнати. Приймати до рук. Ішов до церкви. Запріг до плуга волів. Своій матері рідненькій, удові старенькій до ніг упадімо. Хмельницькому кролевські листи до рук добре оддав. 4) На. Половину козаків до опачин посади. Важкий до ходу. 5) Для. Слова до ради, руки до звади. Любі, милі до розмови. Дам тобі пораду до життя. 6) Съ. Цвіт калину ламала та в пучечки в'язала, до личенька рівняла. Тим на світі хліб не родить, що брат до сестриці не говорить. о панів — пан, до мужиків мужик. 7) За. Узятися до роботи. Бояре до шабель! До науки бралися. 8) До въ соединеніи со многими словами образуетъ выраженіи, означающія неопредѣленно большое количество. До бі́са (, до стобі́са, до стобі́сового ба́тька, дога́спида, до ге́мона, до гре́ця, до зли́дня, до ка́та, до лихої годи́ни, до на́пасти, до пра́са, до си́на , до хрі́на, до чо́рта и т. д. Очень много. Тут їх до стобіса. Та вас до стобісового батька набереться, а вас годуй! В мене ім'я не одно, а єсть їх до ката. У нашій слободі москалів до напасти. Та в нас, паничу, до праса ції жидови. 9) До аж-а́ж. До невозможности терпѣть, до высшей степени. 10) До-ві́ку. Повѣкъ, никогда. Трудяща копійка годує до-віку. До-віку й до-суду тебе не забуду. Не сподівайсь, мати, сина з походу довіку. 11) До-гу́рту. Ко всѣмъ остальнымъ. Зношу свою копійчину до гурту. 12) До-ді́ла. Какъ слѣдуетъ, кстати. Так до-діла, як свиня штани наділа. 13) До душі́. По душѣ. Той мені не до душі, що приходив у кожусі. До заги́ну. До смерти. Будем битись до загину. Любить до загину. 15) До ґру́нту. Совершенно, до основанія. 16) До кри́хти. До крошки, все рѣшительно. Посип курчатам пшінця, не пропаде, — вони до крихти все визбірають. 17) До-ку́пи, до-ку́пки, до-ку́поньки, до-ку́почки. Въ одно мѣсто; вмѣстѣ. Хоч чорт лапті подрав, та до-купи зібрав. Усе військо своє до-купи у громаду скликають. Вершечки докупи схилились. Зібратися до-купи. От раз, до-купоньки зібравшись,.... вони згадали.... 18а) До-ладу́. Кстати. До-ладу, як ложечка по меду. 18б) До любо́ви: а) = До сподоби. Весіллє одгуляли тихо, да до любови. б) Съ любовью. Кріпко до любови поцілувались. 19) До мі́ри. а) По мѣркѣ. Оті вікна пороблено до однії міри. б) Умѣренно. Як питимеш до міри, то й гаразд буде. 20) До-мі́ста. Въ одно мѣсто. 21) До ноги́. Дочиста, совершенно. Вкупі з жидами до ноги вирізували. 22) До-ни́зу. Внизъ. Одно долонями до-гори, а друге до-низу. 23) До па́ри. Подъ пару; подъ стать. 24) До послі́дку. Окончательно, до конца. 25) До-при́кладу. Кстати. Не до-ладу, не до-прикладу. Не до-прикладу хавчить. 26) До-пуття́. Какъ слѣдуетъ. 27) До-ре́шти. Окончательно, совсѣмъ, совершенно. Сховайте, бо вони до-решти поламають. 28) До сподо́би. По вкусу, по сердцу. 29) До цури́. До тла, до основанія, до послѣдняго кусочка. Усе згоріло до цури. Усе позабірали до цури. 30) До ця́ти. До малѣйшей подробности. 31) До ча́су. На время. Багацтво до часу, а бідність до-віку. 32) До-чми́ги. По вкусу, кстати. Тобі там буде не до чмиги, як піднесуть із оцтом фиги, то зараз вхопить тебе лунь. 33) До-ще́нту. До основанія. Недостающія здѣсь выраженіи подобнаго образованія Cм. на коренное слово.
Жи́луватий, -а, -е. = жилавий 1.
Закльо́вувати, -вую, -єш, сов. в. заклюва́ти, -клюю́, -є́ш, гл. Заклевывать, заклевать. Тепер її і кури заклюють.
Зарму́ток, -тку, м. = смуток.
Лохина, -ни, ж. Раст. Vaccinium uliginosum.
Озивати, -ва́ю, -єш, сов. в. озва́ти, -зву, -ве́ш, гл. Окликать, окликнуть, позвать. Треба озвати Максима, чи не поможе нам стягти цю колоду на сани.
Передущий, -а, -е. 1) Передній.
2) Предшествующій.
Терлиця, -ці, ж.
1) Трепалка, снарядъ для трепанія льна, пеньки. Части ея: ножки — со́хи, на нихъ опираются стоящія ребромъ и параллельно дощечки — ре́бра, сте́гна, пространство между которыми называется жоліб, въ послѣдній падаетъ ме́чик съ фосто́м (ручкой) съ одного конца, а съ другого онъ прикрѣпленъ чо́пиком. Тіпає плоскінь або матірку, скрипить терлиця під повіткою. Ум. терличка.