Дохова́тися, -ва́юся, -єшся, гл. 1) Прятаться до чего либо. Усе ховавсь та й доховавсь, що далі вже й нікуди. 2) Вскормить, воспитать. З чужого чортяти не доховаєшся свойого дитяти.
Кукуріку! меж. = какаріку. Кукуріку на свою голову. А тим часом з-за байраку півень «кукуріку!»
Навмі́р нар. Какъ попало безъ разбора. Іван навмір бе гусят.
Пороздаровувати, -вую, -єш, гл. Раздарить (во множествѣ). Пороздаровує нам, дядьковим, або от Кібченятам.
Розмовини, -вин, ж. мн. Разговоры. Затирала свій смуток тушкуванням з молодичих розмовин під церквою.
Саможер, -ра, м. Себя ядущій.
Святенниця, -ці, ж. Святоша. То святенниця ота черниця: було раз-у-раз Богу молиться та усе було каже: «хазяйство — про життя наше, а письмо святе — то про Бога, про душу».
Цілювати, -люю, -єш, гл. = цілувати.
Черня, -ні, ж. Забѣлина на зубахъ лошади.
Чеснота, -ти, ж. Добродѣтель. Тихі чесноти без розголосу і пихи приваблювали мене.