Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Довго́вастий, довго́ватий, -а, -е. Продолговатый. Канев. и Черкас. у. Ставочок довговастий.
Доп'ясти́, -ся. Cм. допинати, -ся.
Зрадливий, -а, -е. Измѣнчивый, склонный къ измѣнамъ. Моє серце зрадливсє звичаю не знає. Мл. л. сб. 312. Ой хортуно зрадливая, що ж ти виробляєш? Дала серцю зазнатися, з милим розлучаєш. Чуб. V. 418.
Йорданка, -ки, ж. = йордань 2. Хлеснула біла Йорданки — неудача. Нои. № 1816.
Лелета́ти, -чу, -чеш и долеті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Напѣвать? Вх. Зн. 32.
Окукобити, -блю, -биш, гл. Привести въ хорошій видъ, устроить. Мій батько ту хату був окукобив. Г. Барв. 53. Двір так окукобив, мов кубелечко. Г. Барв. 194.
Поростикати, -ка́ю, -єш, гл. Растыкать (во множествѣ).
Послухання, -ня, с. 1) Слушаніе. Щоб ішли усі до громади на послухання, слухати гетьмана Жовковського одповідання. Макс. (1849). 55. 2) = послух. Чи змусиш ти до послухання тура? К. Іов. 88. 3) Послушаніе, работа въ монастырѣ ради спасенія души. Ми пійдем до черниці на, послухання: К. ЦН. 282. 4) Работа кому либо не за деньги, а по просьбѣ или по обязанности. Усі останні ідуть до його на послуги і на послухання. Чуб. III. 45.
Почування, -ня, с. Чувствованіе, чувство.
Уминати I, -наю, -єш, сов. в. ум'яти, умну, -неш, гл. 1) Выминать, вымять, измять, умять. 2) Уплетать, уплесть. Так уминає, що аж за ушима лящить. Грин. І. 125. Лев уминав за сніданням ягня. Гліб. Сижу собі в кінці стола, курча уминаю. Чуб. V. 655. Не журиться Антін об тім: батько вмірає, а він блина вминав. Ном. № 4997.