Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вільшина, -ни, ж. 1) Ольховое дерево. 2) Ольховая роща; соб.: ольховыя деревья. Стор. II. 142.
Колоття, -тя́, с. 1) Закалываніе многихъ (преимущественно о свиньяхъ). 2) Раскалываніе.
Натуркотати, -кочу, -чеш, гл. = натуркати.
Описовий, -а, -е. Описательный. Желех.
Підбігати, -га́ю, -єш, сов. в. підбігти, -біжу, -жи́ш, гл. 1) Подбѣгать, подбѣжать. Брат піший піхотинець за кінними біжить-підбігає. АД. І. 114. Побачили молодиці Кобзу, зараз підбігли до його і зупинили коня. Стор. МПр. 52. 2) Только сов. в. Быть въ состояніи бѣжать. Отам... пасеться полова кобила, вона ніяк не підбіжить, отту і ззіж. Рудч. Ск. І. 1. Медвідь каже: я не підбіжу, як доведеться утікати. Рудч. Ск. 3) Течь, подтечь. Під тебе (вербу) водиця підбігає, з під тебе коріння вимиває. Мил. 92. 4) її підбіг ви́хор = її підвіяв вихор. Cм. підвівати. Мил. 14.
Підскік, -ко́ку, м. Прыжекъ, подпрыгиванье. підскоком. Въ припрыжку. Лохв. у. в підскоки. Быстро, бѣгомъ. Я в підскоки в кліть. Федьк.
Поморочити, -чу, -чиш, гл. 1) Нѣкоторое время морочити. 2) Одурить, лишить сознанія, забить голову (многихъ, многимъ).
Похукати, -каю, -єш, гл. Подуть (ртомъ). Чуб. II. 191.
Поцюкати, -каю, -єш, гл. Слегка порубить топоромъ, саблей. Козак лежить і поцюканий, і порубаний. ХС. II. 196.
Роз'їзжатися, -жаюся, -єшся, гл. = роз'їздитися.