Видра, -ри, ж. Выдра рѣчная, Lutra vulgaris. Въ нижеслѣдующей пословицѣ въ томъ-же значеніи, что и вирва. Хотіла баба видри, та насилу сама видралась.
Вішеляк, -ка, м. Повѣшенный.
Каменяр, -ра, м. Каменоломъ.
Ламанина, -ни, ж. Ревматизмъ, простудная ломота.
Ма́джер, -ру, м. Деревянный пестъ для толченія въ ступѣ проса. Cм. мажчир.
Набахту́рити, -рю, -риш, гл. Набить вздоромъ, пустяками (голову). Набахтурив йому голову.
Озія, -зії, ж. Громадина (преимущественно о зданіи, постройкѣ). Така озія (палац) стоїть серед села. Ото хата озія, хоч вовків ганяй. Там у їх міст зроблений — озія. Як я можу жити у такій великій хаті: се озія — як я її отоплю. Ув. озії́ще, озія́ка. Оце озіїще! Станеш в однім кінці, то другого й не видко.
Поштурмувати, -му́ю, -єш, гл. Поштурмовать.
Призволення, -ня, с. Позволеніе; соизволеніе.
Штрихало, -ла, с. Въ сказкѣ: палка съ заостреннымъ концемъ. Зробив добре штрихало.... та як штрихоне її, — так і наштрикнув.