Біляк, -ка, м. 1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. 2) Родъ грибовъ. Як загадав боровик.... ой тим білякам да на войну йти. 3) Бѣлякъ-заяцъ. 4) Родъ черешенъ. 5) Встрѣчено только въ думѣ «Про Самійла Кішку»: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. Значеніе неясно. переводить: «козаки, не вступившіе еще въ товариство, т. е. не посвященные въ званіе лицаря славнаго войска запорожскаго»; «козаки, ходившіе въ бѣлой одеждѣ». Кулишъ понимаетъ это слово въ смыслѣ простой, рядовой козакъ. «Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?» — З отамання. 6) Горшокъ безъ глазури изъ бѣлой глины.
Витіпувати, -пую, -єш, сов. в. витіпати, -паю, -єш, гл. Трепать, вытрепать, потрепать. Витіпуй добре прядіво.
Вишалювати, -люю, -єш, гл. Обить шалевкой.
Дебелува́стий, дебелува́тий, -а, -е. = Дебелькува́тий.
Дува́н, -на, м. Дѣлежъ, раздѣлъ. Ум. дуванець.
Зли́зувати, -зую, -єш, сов. в. злизати, -жу, -жеш, гл. Слизывать, слизать. як віл злизав. мов корова злизала язиком. Исчезъ, неизвѣстно гдѣ дѣлся. То-же значеніе: як лиз його злизав.
Кісничок, -чка, м. Ум. отъ кісник.
Кролячий, -а, -е. Кроликовый, кроличій. Червоні кролячі очі.
Спідсісти, -сяду, -деш, гл. — кого. Занять чье мѣсто, замѣнить кого.
Цинамон, -ну, м. Корица.