Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Велетів, -това, -ве Принадлежащій великану. Видів мальовану велетову ногу. Гн. II. 4.
Відтерпіти Cм. відтерплювати.
Ворітонька, -ньок, мн. ум. отъ ворота.
Ге-ле-гев, меж. Окликъ зовущаго: ay! го-го! Адам заволал: геле-гев! Єво! Гол. IV. 522.
Гостівни́к, -ку́, м. Раст. Geranium sanguineum L. ЗЮЗО. I. 124.
Дощи́ще, -ща, м. Ув. отъ дощ.
Пориватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. порва́тися, -рву́ся, -рве́шся, гл. Порываться, рваться; бросаться, броситься. Скільки раз я поривався до вас. Г. Барв. 280. Ще гірш мене зневажає, а де́лі й бити вже порвалась. МВ. І. 29. Ой порвався козак Нечай до тугого лука. АД. II. 79. «Змилуйсь, свате, я в цій зроду лазні не купався!» Скорчивсь, зморщивсь, — шубовсть в воду та й назад порвався. Г.-Арт. (О. 1861. ІІІ. 106).
Приморгувати, -гую, -єш, сов. в. приморгну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Подмигивать, подмигнуть.
Самодержавець, -вця, м. Самодержець. Шевч. ІІ. 245.
Умедити, -джу, -диш, гл. Основное значеніе повидимому: усластить медомъ; встрѣчено только въ переносномъ, ироническомъ значеніи о плохомъ приготовленій. На столі окраєць хліба, та так його мудро перепечайка умедила, шо йому й шкоринка на палець одстала. Мнж. 108.