Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вилочки, -чок, с. мн. 1) Ум. отъ вила. 2) Родъ вышивки. Kolb. І. 48, 49.
Дові́льно нар. 1) Всѣмъ доступно для пользованія. 2) Въ достаточномъ количествѣ. Тут таки й на землю довільніш, та й хлопцям буде кращий заробіток. КС. 1885. VI. 345. 3) Произвольно. Він поводиться собі довільно, — як заманеться йому. Бердич. у.
Ківетора, -ри, ж. Половина тальби. Шух. І. 182.
Кланці, -ців, м. мн. Клыки звѣрей и зубы. Вх. Зн. 25.
Настиритися Cм. настирюватися.
Непохитний, -а, -е. Стойкій. Желех.
Осюдою нар. Вотъ этою дорогою. Ходім, брате, осюдою. Рудч. Ск. І. 208.
Повидіти, -джу, -диш, гл. Увидѣть. Господиня повиділа, що чоловік щось збірає. Чуб. II. 555. Циган... повидів, що кум іде з сокирою. Чуб. II. 555.
Поприпізнятися, -ня́ємося, -єтеся, гл. Запоздать (о многихъ).
Шолгун, -на, м. = шовкунець = токмачка. Вас. 161.