Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вербочка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Вигрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. вигребти, -бу, -беш, гл. Выгребать, выгресть. Вигребла рукою.... ямку. Грин. II. 143. Пащо курка гребе? На те, щоб вигребти. Ном. № 9843. Вигребе із печі жару. Стор. I. 207.
Вилічувати, -чую, -єш, сов. в. вилічити, -чу, -чиш, гл. 1) Высчитывать, высчитать, вычислять, вычислить, посчитать. Почому сьогодні яйця? — Як хто продасть. Я свої вилічила по чотирнадцять. Черниг. у. 2) Вылѣчивать, вылѣчить. Чуб. II. 48. Шукаю лікарства і не можу вилічити. Рудч. Ск.
Виплітувати, -тую, -єш, гл. = виплітати. Вона виплітувала скатерть на стіл. Левиц. І. 139.
Гарак, -ку, м. Ромъ. МУЕ. І. 110.
Кабатя, -тя, с. соб. = кабатиння. Федьк. Желех.
Княжя, -жя́ти, с. Молодой князь; сынъ князя. То в тій галері Алкан-паша, трапезонськеє княжя. АД. І. 208. В ридвані сидів князь із княжам. К. ЧР. 212.
Перехоплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. перехопитися, -плюся, -пишся, гл. Быстро переѣзжать, переѣхать, переправиться. Єсть через річку і кладочки; возом не переїдем, а конем добрий козах перехотіться. ЗОЮР. II. 206. Перехопившись через гору, здалека побачили ми Ненаситець. Стор. II. 121.
Приложити, -жу, -жиш, гл. 1) = прикласти. Дай мені смоли, голубчику, приложити до боку. Рудч. Ск. II. 15. Хто ж се тобі таке прізвище приложив? Стор. МПр. 133. Ні до чого й рук приложить. Г. Барв. 388. 2) Ударить. Вх. Лем. 456.
Сіменник, -ка, м. Дерево, оставленное при вырубываніи лѣса несрубленнымъ. Рк. Левиц.