Вигодовувати, -вую, -єш, сов. в. вигодувати, -дую, -єш, гл. Вскармливать, вскормить. Вигодував сина Саву козакам на славу. Ой мала вдова сина сокола, вигодувала, в військо оддала. 2) Выкормить, откормить. Вигодувала аж двадцять четверо свиней, та й рахуби їм не дам. 3) Израсходовать въ пищу, на кормъ. Попереду треба те сіно вигодувати, а тоді вже й друге давати.
Квік, -ку, м. Визгъ поросенка. Не мала баба клопоту, купила порося: порося у квік, а баба у крик.
Лоза́нки, -нок, ж. Розги.
Ме́рти, мру́, мре́ш, гл. 1) Умирать, мереть. З щастя не мруть. У Горбоносихи мерли діти. 2) Замирать. Чогось сумно і боязно, аж моє серце мре.
Невмітно нар. мені невмітно. Я не замѣтилъ, не припомню. Сього невмітно мені, щоб таке було в його рало.
Полошливий, -а, -е. = полохливий. Полошливий кінь.
Практичній, -я, -є. Практическій. До практичньої мудрости.
Розсвіт, -ту, м. Разсвѣтъ. На розсвіті добре спання, хто не знає закохання.
Убий-Душа, -ші, об. Убійца. А мій батько убий-душа.
Цехлити, -хлю, -лиш, гл. О сорокѣ: то же, что и скреготати? Ворона.... узімку, як живиться уже нічим, то вже хоч і нікчемне попаде, хоч кизяк мерзлий, усе кричить: «Ха-арч! ха-арч!».... А сорока цехлить коло неї та все питає: «Чи кисле? чи кисле?»