Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Забига́ч, -ча́, м. Складной карманный ножъ. Шух. І. 291.
Осовище, -ща, с. Болѣзнь у скота: затвердѣніе, опухоль вымени. Мнж. 188.
Очеплятися, -пля́юся, -єшся, сов. в. очепитися, -плюся, -пишся, гл. Цѣпляться, уцѣпиться, зацѣпиться, пристать, привязаться. Мил. 21. Вона (відьма) давай на його сідать... Очепиться за його, то він і тоска її. Драг. 71. А діти як вчепились за шию мені, то й не вступаються. МВ. І. Як очепився я жити у пана, то й живу вже сьомий рік. (Міусск. окр. ). Як очепиться який біс, що на в-руні кінь ходе, то заграбує коня. Н. Вол. у.
Пенькуватий, -а, -е. Упрямый, своенравный. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Подена, -ни, ж. Возвышеніе изъ камня, покрытое толстымъ слоемъ вѣтвей и соломы и служащее основаніемъ для стога. Шух. I. 166, 170.
Попідхиляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и підхилити, но во множествѣ.
Реготи, -тів, м. мн. Хохотъ, хохотаніе. Сміх не реготи — пійшла баба в переверти. Ном.
Сесе мѣст. Это. Ні за сесе, ні за тото. Фр. Пр. 6.
Схилястий, -а, -е. Наклонный. Верба стояла крива, — схилиста на став. Грин. II. 57.
Укакатися, -каюся, -єшся, гл. Опачкаться, огадиться (дѣтск. сл.).