Вилуплювати, -люю, -єш, сов. в. вилупити, -плю, -пиш, гл.
1) Вылущивать, вылущить; откалывать, отколоть. Наймитові хоч з коліна вилупи, а купи. Тріску на одвірку вилупила.
2) Выводить, вывести, произвести, родить — преимущественно о птицахъ, но иногда, какъ грубое выраженіе, и о людяхъ. Вилупила куріпочка усіх тільки троє (куріп'ят). От я підсипав під тую свиню, а вона й вилупила мені шість волів, так як соколів. Вилупила вона ту дитину.
3) Вызубривать, вызубрить, выучить. Було аж сльози тобі котяться, а таки не вилупиш тих латинів та греків, як отче наш.
4) Выпучивать, выпучить, вытаращить. Вилупив очі, як баран.
Домліва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. домлі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Довариваться, довариться. Мясо домліває.
Дровово́з, -за, м. Работникъ на сахарномъ заводѣ, возящій дрова.
Заупиня́ти, -ня́ю, -єш, гл. = зупиняти. Іздалека кониченька заупиняє.
Пересилати, -ла́ю, -єш, сов. в. переслати, -шлю, -шле́ш, гл. Пересылать, переслать. Як не буду ік Покрові, так буду писати та пересилати чорними орлами.
Підбороздня, -ні, ж. пт. = веснівка 2.
Помольне, -ного, с. Сборъ хлѣбомъ съ мельницъ.
Сохранний, -а, -е. Осторожный.
Стовма нар. Стоймя.
Чорнісінько нар. Чернехонько.