Вороза, -зи, ж. Веревка или ремень въ кнутѣ, которыми бьютъ. Ум. ворозка.
Гранча́стий, -а, -е. Многогранный, граненый. Гранчаста пляшка. Баня виведена скругла-гранчаста, — одна гранка більша, а друга менша.
Закида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. заки́нути, -ну, -неш, гл. 1) Забрасывать, забросить. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуті. Закидай мати дрова! (у піч). На Юрія сіна кинь, та й вилки закинь. Невід закидали й досі не піймали. Мойсей притулився в однім кутку канапи, а о. Хведір розлігся в другому, закинувши голову на спинку канапи. 2) Забрасывать, забросить, класть, положить такъ, что потомъ не найдешь, потерять. Десь капосні діти закинули батіг: шукаю, шукаю — ніяк не знайду. 3) Садить, посадить куда-либо: въ яму, тюрьму и пр. Люде його (Карпа) аж на тиждень у пашенну яму закинули були. Закинув старшина чоловіка в холодну. Ой заливши його у кайдани, закидайте в темницю. Закинули в дамку неволю. Ей, мірошники, закидайте собаки в хліви, бо жидівське військо йде. 4) Выпивать, выпить. Видно, чисто він закидать буде, — не раз уже я його п'яним бачила. То же значитъ и закинути в голову. 5) Заговаривать, заговорить, намекать, намекнуть. Шило-мотовило по-під небесами ходило, по-німецькі говорим, по-турецькі закидало. Так бо почервоніла, як я їй став закидати, що її полюбив. закида́ти на дога́д, — слова́. Намекать, намекнуть. Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. 6) — на ко́го. Намѣчать, намѣтить въ мысляхъ. Став дівки шукати. Вже на яку то він не думав? Зараз на чернігівську протопопівну закинув, та й сам злякавсь од нерівні. — о́ком (куди́, на ко́го). Посматривать, посмотрѣть, взглядывать, взглянуть. Лесь гарно жонатому, що усі ж то, усі, куди оком закинеш, усі женються. І мати, бачу, на нас карим оком закидає. — гадю́чку (на кого). Дѣлать злостные намеки (на кого). Се так на мене закида гадючку, а я... наче мені не втямки. 7) сов. в. заки́дати, -даю, -єш. Забрасывать, забросать. Ой не ходи ж, козаченьку, низом, бо закидаю доріженьку хмизом. Вони дивились на пишну картину тихого Дніпра, закиданого барками, байдаками і плотами.
Послушниця, -ці, ж. Служанка. Ум. послушничка. І дядина мого батька була в неволі (у татар). Вісім год послушничкою була. нар.
Присідка, -ки, ж. = поверхниця 2.
Ринка, -ки, ж. Родъ глиняной кастрюли. Чигиринці спекли чорта в ринці, а таращанці ззіли вранці. Ум. ри́ночка.
Розгноїтися Cм. розгноюватися.
Тепер, тепера, нар. Теперь. Як не тепер, то в четвер. Оставайся, мамо, в лузі, вже тепера ми сами друзі. Ум. тепе́рка, тепе́рки, тепе́ркива, теперенька, тепереньки, тепе́ренько, теперечка, теперечки. Перше коло чобіт ходив, а теперки не знає, як на них ступити. Де то вона тепереньки? Теперечки не дам байбарака. Ой кохав тебе, потішав тебе та казав: моя будеш, а теперенько коло иншого як голубонька гудеш.
Чотирниця, -ці, ж. Въ загадкѣ: а) ко лесо. Чотирі чотирниці бігли на вечорниці, одна одну здоганяє, та не здожене. б) Нога коровы. Ум. чотирни́чкз. Чотирі чотирнички, п'ята шинкарочка, шоста підставочка.
Шуряк, -ка, м. = шурин. Ну, тепер ми всі поженились, — як би нам шуряка оженить? Ум. шурячок.