Верміян, -на, м. Армянинъ.
Висікати, -каю, -єш, сов. в. висікти, -січу, -чеш, гл. Вырубать, вырубить, высѣчь. Ой як я схочу, терен висічу. Як зачав сікти мечем, — висік триста п'ятдесят чоловіка мечем.
Дю́дінька, дю́дічка, дю́дька, -ки, ж. Ум. отъ дюдя.
Звохчі́ти, -чі́ю, -єш, гл. Отсырѣть.
Клочанка, -ки, ж. Пряжа изъ пакли, охлопьевъ, оческовъ.
Притаковитися, -влюся, -вишся, гл.
1) Пріютиться, помѣститься, присоединиться.
2) Случиться, произойти.
Причапрячити, -чу, -чиш, гл. Привести въ порядокъ. Нужа напала дитину, то я її причапрячила — обстригла та прибрала.
Спускати, -ка́ю, -єш, сов. в. спустити, спущу, -стиш, гл. Опускать, спустить; опускать, опустить. А ми коні спустимо. Як схоче, то й на гору повезе, а як не схоче, то й з гори спустить. Рушниками, що придбала, спусти мене в яму. Да нажени хмару чорнесеньку, да спусти дощик дрібнесенький. Ізійду я на горбочок, спущу голосочок. спустити во́ду. Спустить воду, дать ей сбѣжать. Може Москва випалила і Дніпро спустила в сине море? спускати луг. Дѣлать щелокъ. У понеділок не можна лугу спускати. — ціну. Сбавлять, сбавить цѣну. — дух. Испускать, испустить духъ, умереть.
2) Отпускать, отпустить. Спусти старця з села, прибуде йому й ума.
3) Случать, случить (животныхъ).
4) — на пожарі. Сжигать, сжечь. Моя галера цвіткована, мальована стала вся обідрана, на пожарі спускана.
Требувати, -бу́ю, -єш, гл.
1) Пробовать, отвѣдывать. Борз. Сосниц. у.
2) Пробовать, пытаться, испытывать. Сосн. у. Розуму требую.
3) — чо́го, чим. Нуждаться, имѣть необходимость въ чемъ. Пана сі не бою, війтом не требую.
Усігди нар. Всегда. Послухавши жука, всігди в гною будет.
