Боляти, (-ляю, -єш? -лю, -лиш?), гл. = боліти. Встрѣчено въ заговорѣ: Сояшниці вітрові.... тут вам не стояти і не боляти.
Виноватниця, -ці, ж.
1) Виновница. Жадної іскорки жалю ні у кого не було до безщасної виноватниці.
2) Должница.
Жури́ти, -рю́, -риш, гл. Печалить, озабочивать. Не лихо журить, а чужа сторінка та невдала жінка. Не журь мене, кажу, моя матінко, моя квітонько! Ти бачиш, я й сама в журбі потопаю.
Заполо́ха, -хи, ж. Пугало. Ей городе, городе Сороко! ще ти моїм козакам не заполоха.
Зви́сока нар. 1) Высоко, на возвышенномъ мѣстѣ. Ой як мені тих дружечок позбірати, ой де мені їх звисока посажати. 2) Съ вышины. Твій престол во віки вічні звисока сіяє.
Ме́тко нар. Скоро, бойко, ловко. Метко пробігти. Там снопи кладу метко, там кубахи ростуть, тільки махну сапою — аж куріє земля.
Обвалювання, -ня, с. Обваливаніе.
Позмірювати, -рюю, -єш, гл. Измѣрить (во множествѣ).
Порозвозити, -жу, -зиш, гл. Развезти (во множествѣ).
Харчати, -чу, -чиш, гл. Хрипѣть, трудно дышать. Брати аж харчать — сплять. Де упали, там заснули, сопли, харчали і хропли.
