Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

улучати

Улучати, -чаю, -єш, сов. в. улучити, -чу, -чиш, гл. 1) Попадать, попасть въ цѣль. Коли чи б'є, то вже влучає. Котл. Кн. IV. 65. Не влучила Лемерівна в ніженьку, та влучила Лемерівна в серденько. Мет. 285. 2) Попадать, попасть куда, найти путь. Я не влучу до вас заходити. (Стрижевск.). 3) Умѣть, съумѣть что сдѣлать. Як не влучиш і йому дати сього дання, то марне й вона питиме. Г. Барв. 536. 4) Успѣть замѣтить, успѣть прослѣдить. Він кинув на нас палицю — ми йшли всі укупочці — а ми розбіглись по дорогах — не влучила я куди яка з нас і побігла. Павлогр. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 335.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УЛУЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УЛУЧАТИ"
Бутіти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ревѣть глухо, похоже на звукъ бу, мычать. Бугай бутить. Мнж. 176. Худоба бутить, бо нероблена. Камен. у. 2) Гудѣть, глухо кричать. Бач, як бутять (співали парубки), аж сюди чутно. Харьк. у.
Пересміятися, сміюся, є́шся, гл. Окончить смѣяться. Тупотун перечасував, давши товаришам пересміятись, і став далі казати. Г. Барв. 314.
Позводити, -джу, -диш, гл. То-же, что и звести, но о многихъ или многомъ. Заходилась тоді смерть біля песиголовців... чисто їх позводила з світу. Драг. 2. Усе наше добро позводив. Г. Барв. 473. Зажив собі Іван спокійненько, позводивши своїх ворогів. Чуб. II. 568.
Поздоровіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться здоровымъ, выздоровѣть. Бив мене чоловік, кости поломив, а я лягла, полежала, встала, ззіла, вола, кабана... і допіро поздоровіла. Чуб. V. 1140. Жінка попова поздоровіла. Драг. 63.
Рачити, -чу, -чиш, гл. Благоволить, изволить. Бог.... з неба зійти рачив. КС. 1882. IV. 170. Як бачать, так і рачить. Ном. № 13572. Рач нам, Христе добротливий, тоє вдарити, і з тобою царствієм твоїм на віки жити. Чуб. III. 383.
Ростолкувати, -ку́ю, -єш, гл. Растолковать. Король загадує, що схоче; як слуга не зна, що робити на загадку королеву, то король йому ростолкув і той повинен зробити. Чуб. III. 46.
Сокирянка, -ки, ж. Кирка. Угор.
Уловитися, -влюся, -вишся, гл. Пойматься. Нехай вловиться в тенета, що на мене потай ставив. К. Псал. 81.
Фальшивість, -вости, ж. 1) Фальшивость, поддѣльность, ложность. Желех. 2) Лицемѣріе, неискренность. Желех.
Фундувати, -дую, -єш, гл. Основывать, учреждать. Монастир давний, Богом фундований, Почаєв названий. Млр. л. сб. 190 (Н. п.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УЛУЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.