Веремій, -мія, м., веремія, -мії, ж. 1) Кутерма, суматоха, смятеніе. Всі веремію підняли. Не краще було й товаришам Гонти: і їх четвертували но городах і містечках, і їх голови, руки і ноги розвішували по перехрестях. Попався у сю веремію і наш дідуган Тарасович. Пастухи в ту ніч, як народився Христос, вздріли й велику веремію на небі. крутити веремія, веремію. Дѣлать быстрыя нападенія, атаки, нападать то здѣсь, то тамъ. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. Крутять в полі веремія делібаші кіньми. Як зачав він веремія крутити: то шарпне, то сіпне, то кусне мене, аж гірко мені стало. крутити мізком веремію. Измышлять, задумывать хитрости. Я вже трохи й догадуюсь, яку він крутить мізком веремію. Шереперя, купала на Йвана. 22. сказати веремію. Сказать нѣчто. Сказав би веремію, та здумав, що говію.
Війтівщина, -ни, ж. Дворъ и домъ війта.
Заколоти́ти Cм. заколочувати.
Молокосо́с, -са, м. Молокососъ.
Неповидний, -а, -е. Неказистый. Воно (сіно) даром що неповидне, а їстовне.
Окутати, -таю, -єш, гл. = обкутати.
Порохачка, -ки, ж. Жаба, Bufo. То-же: карапаня, рапавка.
Прориватися I, -ва́юся, -єшся, сов. в. прорватися, -рвуся, -вешся, гл. Прорываться, прорваться. Німим отверзу ться уста, прорветься слово, як вода.
Смутніти, -ні́ю, -єш, гл. Становиться печальнымъ. Мати усе смутніла.
Судитися, -джу́ся, -дишся, гл.
1) Судиться. З багатим не судися, а з дужим не борися.
2) Совѣтоваться, обсуждать. Накинули на єї верьовку, зв'язали єї і судяться: шо їй зробити?
3) Предопредѣлиться, опредѣлиться, предназначиться. А я руда родилася, чорнявому судилася. Судилася злая доля, — мушу пропадати. Вона ж тобі, брате, дружиною не судилася.
