Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гній

Гній, гною, м. 1) Навозъ, пометь. Конюх коні ганяє, він гноєм воняє. Чуб. V. 1087. 2) Гной, матерія. Чиряк великий, а гною мало. Ном. № 6325.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 294.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГНІЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГНІЙ"
Дої́дливий, -а, -е. Докучливый, надоѣдливый. Слухати доїдливих річей. Мир. Пов. II. 53.
Кила, -ли, ж. Грыжа. Грин. II. 121. Пот. III. 32.
Кияра, -ри, ж. = киюра. Мнж. 60.
Насини́ти. Cм. Наси́нювати.
Озварь, -рю, м. = узваръ.
Подзеленчати, -чу́, -чи́ш, гл. = подзеленькати.
Посилля, -ля, с. Въ выраженіи: як поси́лля. По мѣрѣ силъ. Так роби, як посилля. Лубен. у.
Простісінький, -а, -е. Совершенно простой; совершенно прямой, прямехонькій.
Розденчити, -чу, -чиш, гл. = розіднити. Желех.
Скупість, -пости, ж. Скупость. Поживіться, люде добрі, не скупость, тільки така сила. Ном. № 12025.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГНІЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.