Бігати, -гаю, -єш, гл.
1) Бѣгать. Бігає по луці. Въ повел. накл. употребл. иногда бігай вм. біжи. Бігай, коню, бігай, коню, бо вже вечеріє. Употребл. оно также тавтологически: Ой бігайте-біжіть шляхом да наженіте Касю з ляхом. Бігай, хлопче! Бігаймо у великий гай! Бігаймо, кажу.
2) О коровахъ: случаться.
Гадюченя, -няти, с. Дѣтенышъ гадюки, змѣенышъ. Гадюка й гадюченята. Ум. гадюченятко.
Джа! меж.
1) Цыцъ! Смирно! Їжте, гості, а ви, діти, джа!
2) Подражаніе звуку розги при ударѣ, а потому употребляется въ разговорѣ съ дѣтьми въ значеніи удара розгой.
Загвинти́ти, нчу́, ти́ш, гл. = заґвинтити.
Збу́рити, -ся. Cм. збуряти, -ся.
Здорове́нний, -а, -е. Ув. отъ здоро́вий.
Обельцяний, -а, -е. Сдѣланный изъ обельців. Обельцяне колесо.
Очеретяний, -а, -е. Камышевый. очеретяний басок. Cм. басок.
Портки, -ків, м. мн. Штаны изъ полотна.
Царіградський, -а, -е. 1) Константинопольскій.
2) — ка лоза. Раст. Elaeagnus hortensis L.
