Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

утоплий

Утоплий, -а, -е. Утонувшій. Павлогр. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 365.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УТОПЛИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УТОПЛИЙ"
Відплив, -ву, м. 1) Стокъ. 2) Отливъ (морской). Желех.
Нако́пувати, -пую, -єш, сов. в. накопа́ти, -па́ю, -єш, гл. Накапывать накопать; нарывать, нарыть.
Насмажити Cм. насмажувати.
Повідходити, -димо, -дите, гл. Отойти (во множествѣ).
Помокнути, -немо, -нете, гл. Измокнуть (о многихъ).
Потішувати, -шую, -єш, гл. = потішати. Була вона вродливов паннов, мудро ученов, завше тама потішувала. Гн. І. 140.
Рись, -сі, ж. Рысь, Felix lynt.
Сідалка, -ки, ж. = сідавка. Я сидів на сідалці у каюку. Екатер. у.
Скеміти, -млю́, -миш, гл. 1) Колоть, ныть, болѣть. Скимит в зубі, в ушах. Вх. Зн. 63. 2) Жужжать. Муха скемит. Вх. Зн. 63.
Скомандувати, -дую, -єш, гл. Скомандовать. Я скомандую, щоб річка перейшла через вас. Рудч. Ск. II. 186.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УТОПЛИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.