Але́, сз. и меж. 1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Хотіла спать, але не спала. Нема нічого без але. 2) Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. 3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! 4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але! 5) Але́-але́! Але́-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж!
Водносталь нар. Въ одну нить.
Да́де нар. Гдѣ нибудь.
Жи́тнище, -ща, с. Поле гдѣ была посѣяна рожь.
Запоручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручить.
Кура 2, -ри, ж. Курица. На Юра сховається в житі кура. Жура кудкудаче. Моя кура жовто-бура, ще й чубок, і на правій ніженьці мотузок. Кури сокочуть, у міх не хочуть. Усі кури на сідалі.
Несталий, -а, -е. Непостоянный, измѣнчивый.
Однодумець, -мця, м. Единомышленникъ.
Суходілля, -ля, с. Материкъ, сухая земля.
Шофта, шохта, -ти, ж. см. начиння.
