Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віяльник

Віяльник, -ка, м. Вѣющій, зерно. Аф. 351.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 243.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЯЛЬНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЯЛЬНИК"
Видок, -дка, м. 1) Ум. отъ вид. 2) На видок. На показъ, на видное мѣсто. Вх. Лем. 397.
Гробоко́п, -па, м. Гробокопатель. Пятигорск. окр.
Закропи́ти Cм. закропляти.
Ли́сий Cм. лис, -а, -е. .
Ли́чаний, -а, -е. Лыковый. Погана пуга личана, а й без неї тяжко. Ном. № 9759.
Лічма́, нар. Счетомъ.
Ма́шка, -ки, ж. Ласкательное названіе женщины. Кажи, машко! Чого ти соромишся? О. 1861, XI. Кух. 28.
Мину́тний, -а, -е. Минутный. К. Гр. Кв. XVIII.
Озов, -зву, м. Окликъ.
Сапнути, -ну, -неш, гл. Подуть, потянуть. Сапнуло з печері холодом. Харьк. г. З провалля сапнуло чадом.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІЯЛЬНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.