Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віяльник

Віяльник, -ка, м. Вѣющій, зерно. Аф. 351.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 243.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЯЛЬНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЯЛЬНИК"
Брижка, -ки, ж. Ум. отъ брижа.
Лисо́к, -ска, м. Ум. отъ лис. Желех.
Обійти, -ся. Cм. обіходити, -ся.
Окрутити, -ся. Cм. окручувати, -ся.
Переговорити Cм. переговорити.
Повій, -вою, м. Раст. a) Lycium Barbarum L. Анн. 202. б) Polygonum dumetorum. Лв. 100.
Подружитися, -жу́ся, -жишся, гл. Выйти замужъ, жениться. Ясна зіронька закотилася, ой я, молода, зажурилися, а що од роду да й одбилася, да на чужині подружилася. Чуб. V. 747.
Хороба, -би, ж. = хвороба. Ніякою хоробою не будеш хорувати. Грин. II. 32. Здоровий хороби сподівайся. Ном. № 8147.
Цупкати, -каю, -єш, гл. Топать. Вх. Лем. 481. Cм. тупкати.
Штола, -ли, ж. 1) Глубокая впадина въ скалѣ. Вх. Зн. 83. 2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: штола. Скала. Вх. Зн. 83.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІЯЛЬНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.