Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вічовий

Вічовий, -а, -е. Вѣчевой; общественный. Вічовий, коповий, громадський суд. К. ПС. 24.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 243.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЧОВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЧОВИЙ"
Жіно́чий, -а, -е. Женскій. Жіноча річ поло припічка. Ном. № 9039. Нате вам, дівочки, дівування моє! А вже ж я піду в жіночу раду. Мет. 231. Жіночі примхи. МВ. І. 38.
Забри́ндзатися, -дзаюся, -єшся, гл. = забрьохатися. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Затуркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = затурготіти. І не схаменулась небога, як лихо затуркотіло у віконце. Стор. І. 4. Затуркотів барабан. Мир. ХРВ. 144.
Нестанівкий, -а́, -е́ Непостоянный, неустановившійся.
Подочісувати, -сую, -єш, гл. Дочесать (многихъ).
Помірне, -ного, с. Подать отъ мѣры.
Поростоплюватися, -люємося, -єтеся, гл. То-же, что и ростопи́тися, но во множествѣ.
Постискати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Пожать (во множествѣ). 2) Стянуть туже (во множествѣ). Постискайте ходаки, а то води нальється. Камен. у.
Унуків, -кова, -ве Внуковъ. Ждала баба внукового книша, та вилізла душа. Чуб. І. 301.
Цвак, -ка, м. Валочка въ ткацкомъ челнокѣ, на которую надѣвается шпулька съ нитками. Мнж. 121.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІЧОВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.